Читацько-географічні успіхи за перші три місяці 2023 року в мене приблизно такі ж, як читацькі успіхи загалом – дуже, дуже скромні, але не встидні. Звісно, потяг до ескапістського читання призводить до впевненого домінування американських книжок (ну бо ескапую я специфічно), але прогулятися континентами таки вийшло. Окрім Африки, з африканською літературою традиційно біда (але я вже знаю, що зможе це виправити).

Отже першими на мапі з’явилися 12 країн, і це:

• Австралія – бо робота. Всмислі, “Богоділ” та “Безніч“, яку чепурили до перевидання
• Бразилія – бо українською нарешті видали ту книжку Кларісе Ліспектор, на яку я чекала найдужче – “Пристрасть, згідно з Г.Х.” (є відгук на Гудрідз)
• Велика Британія – бо а як інакше
• Ірландія – бо нарешті дотягнулися руки (ага, погортати бібліотечку в кіндлі) до “Наших прихованих дарів“
• Іспанія – строго кажучи, Каталонія, бо, так, вчора я дочитала “Ніщо” Кармен Лафорет
• Італія – бо мені хотілося чогось морського, але “Містраль” Анджели Нанетті виявився трохи не тим, чого серденько прагнуло
• Канада – бо це як Велика Британія, тільки масштаб трохи менший
• Німеччина – бо я дуже довго чекала чогось новенького від Юдіт Германн, і от у ВСЛ вийшов роман “Вдома” (і знову виявилось, що очікувати треба меншого)
• США – бо
• Україна – а тут справді стидно, бо наразі це лише одна книжка – “Метро до Темного Міста” Олени Захарченко
• Швеція – бо море мене влаштовувало й холодне, тобто цілком собі Льодове
• Японія – ну так… трішки манґи ще жодному списку прочитаного не зашкодили (оце прогрес у мене за рік!)

Якось так. Європа стартувала непогано, з усім іншим треба попрацювати.