Учора навіть не згадала про те, що звітний період за челенджем підкрався. Але це не дуже суттєво: вчора також не було сил читати, тому сьогоднішні результати абсолютно тотожні вчорашнім.

Середньо-відчутний прогрес найпростіше підбити знаменитою фразою про “Я стараюсь”. Залікова таблиця має такі обриси:

Книжки, написані жінками – 34/150
Із них:
українською (паперові видання) – 5 (4)/50
англійською – 5/25
неєвропейських та непівнічноамериканських авторок – 6/25

А ближче?

Схема “Одна книжка – одне речення” минулого разу добре пішла. То чого відмовлятися від робочих інструментів.

Енн Файн “Дневник кота-убийцы. Возвращение кота-убийцы“: невелика гумористична книжка про кота із прокачаними мисливськими навичками; і близько не Пратчетт, але нічьо.

Анджела Картер “Ночи в цирке“: суворий постмодерн про циркову акробатку з крилами, англійських проституток, трохи прибацаного американського журналіста та дуже прибачану Расєюшку (як уособлення Орієнту) – цитатки звідтам постила тут.

Ірена Брежна “Неблагодарная чужестранка“: фрагментарно-постмодерна сповідь про роль мови в імміграції (відгук на ГудРідз).

Голлі Блек “Костяная кукла“: допомога привиду дівчинки як привід не- або по-дорослішати (пост про книжку).

Карин Слотер “Вслепую“: запоморочливо-неприємний трилер про те, як страшно жити молодим жінкам в американській глибинці (відгук на ГудРідз).

Галина Вдовиченко “Бора“: львівський мідл-літ – старий будинок, милі люди, купа затишку і дрібка сенсу (відгук на ГудРідз).

Rin Chupeco The Girl from the Well: підлітковий горор-кайдан про мстивий дівочий привид із корисною соціальною функцією та проклятого хлопця (докладно писала).

Салла Сімукка “Белый, как снег“: бадьорий підлітковий екшн-трилер – цього разу Луміккі-Білосніжка рушає в Прагу і вляпується в журналістсько-сектантську інтригу (відгук на ГудРідз).

Мері Робінетт Коваль The Lady Astronaut of Mars: коротка повість про світ, де справдилися мрії старих фантастів (про ранні польоти на Марс), але відредаговані під профем-реалії (відгук на ГудРідз).

Розі Томас “Кашемировая шаль“: симпатична історична мелодрама про Другу світову в Індії.

Урсула ЛеГуїн “Крылатые кошки“: дуже мила книжка в картинках про долю чотирьох крилатих кошенят – педагогічно цікаво і неймовірно красиво.

Клаудіа Піньєйро “Вдовы по четвергам“: аргентинський соціальний детектив про прірву між “бути” та “здаватися”.

Наталі Бебіт “Вечный Тук“: ще одна дитяча книжка, яка знайомить із концептом вічного життя в суто побутовій проекції (відгук на ГудРідз).

Гроздана Олуїч “Голоса на ветру“: сербський магічно-реалістичний роман про нещасного чоловіка, що тягає за собою оберемок буквальних рідних привидів, тоді як вперто намагається розшукати привид умоглядний (відгук на ГудРідз).

Ольга Мак “Каміння під косою“: діаспорна класика – цікава підліткова повість про Голодомор (відгук на ГудРідз).

Міра Грант Rolling in the Deep: науково-дослідницький горор, що доводить – не треба шукати русалок із нешляхетною метою “всього лише” зняти мокументарі з пловчинями-циркачками.

Гіта Баннерджі “Мой друг Бобби“: знову дитяча повість – цього разу про індійську дівчинку, що дресує ведмедя напередодні Другої світової… ні, не в Індії – в Бірмі (пост із цитатками).

 

Українська частина челенджу таки в загоні, але інші напрямки мене радують.