Високий сезон формування річних обіцянок у розпалі, і в книжкових блогах найпопулярніша тема – читацькі плани на цілий рік. У моєму випадку писати такі плани – справа абсолютно безнадійна. Я вже перевіряла: прочитується максимум третина з обов’язкового, бо за горизонтом точно майорить щось цікавіше та актуальніше. Тож мені можна спати спокійно. Хоча…
Еврика! В одному з можливих форматів ідея все ж таки вигляда життєдайною! Вирішила зібрати стосик книжок, через вперте нечитання яких мені вже соромно. Йєп, йдеться про давні (й не дуже) паперові запаси. Якісь з цих томисьок купувалися навмання, й потім під них не знаходився годящий настрій. Інші – вже розпочаті й закинуті. Дещо – кілька років як. Ще інші – мастрид, перед яким я ніяковію трохи… Ну а щоб не виникла спокуса ігнорувати цей страшний подразник – беру не дуже страшну кількість. По одній книжці за місяць – це майже елегантно.
Що ж там на мобілко-фото?
Покаяння псто.
- “Опівнічні діти” відпочивають на столику біля мого ліжка, здається, вже більше шести років. Далі перших двох сторінок я відтоді не просунулася. Шейм он мі.
- “Широке Саргасове море” з’явилося пізніше, але вже час його прочитати (checked – 29.02).
- Як і “Дівчину в перекладі” Джин Квок.
- А з “Не лише апельсинок” я навіть перший розділ прочитала!
- Перший розділ? На фото видно закладинку в “Диму та дзеркалах“? Ще один епік-фейл, я цю Гейманову збірку гризу вже більше трьох років. Оце і є ну дуже повільне жування.
- А от Мега-пак Джордж Еліот знайшовсь нещодавно, та й на весь я підписуватися не буду. “Але “Млин на Флоссі” конче треба прочитати – і вікторіанське бінго буде мені вдячне.
- Що там далі? Соромно не читати нобелівських лавреатів. Соромно не читати нобелівських лавреатів. Соро… “Сліпоту” треба прочитати.
- А “Хатиною дядька Тома” я підступно знехтувала наприкінці минулого року. Маю ще виправитися.
- “Єву Луну” варто прочитати хоча б заради того, аби з чистим сумлінням купити збірку оповідок, що її готує “Видавництво Анетти Антоненко“.
- А Мердок – тому що добре було б остаточно з’ясувати, чи цікава вона мені, чи “Червоне та зелене” – то в нас раптовий збіг симпатій (і, ні, це не єдиний роман, який я в неї читала).
- Оксана Кісь – це також мастрид, але мені складно наважитися читати нонфікшн. Навіть якщо він точно цікавий.
- Ну а “Доктор Сон” тут символізує всі ті запаси нечитаного Кінга, що вже назбиралися, та ще й з’являться наступного року.
“Отаке”.
Сліпоту якраз читаю
ПодобаєтьсяПодобається
і як воно стилістично? бо я раніше Сарамаго лиш в російських перекладах читала
ПодобаєтьсяПодобається
Стилістично тре звикнути до особливостей письма, а мені потім навіть сподобалося, бо думка пливе, не розпорошуючись на пунктуацію… Переклад наче добрий, мінімальні одруки загалом простила 😊
ПодобаєтьсяВподобано 1 особа
тобто фірмове сарамагове нескінченне плетиво вигляда природньо? фух, це добре. дякую! )
ПодобаєтьсяВподобано 1 особа
Квесчн: а Широке саргасове море є в укр. перекладі?
ПодобаєтьсяВподобано 1 особа
а от ніколи не бачила і навіть не чула.
там і з російським складно: виходив на початку дев’яностих з лівою назвою та стрьомною обкладинкою, про його існування знають переважно лише дуже мотивовані люди.
/трохи подумала/ але ж на Море, в принципі, можна спробувати когось розкрутити – гарний бекграунд у книжки. а то у мене є мрія схожого масштабу, тільки, боюся, ніхто б з видавців не взявся – Awakening Кейт Шопен )
ПодобаєтьсяВподобано 1 особа
Я Awakening хочу перекласти для “Всесвіту”, бо текст наче є в мережі вже (треба перевірити) . Щодо “Моря” така сама думка (:
ПодобаєтьсяПодобається
та, ніби, має бути – давно вже в паблік_домені. кілька її оповідань виходили в “Безіменній”, але, наче, то все. а Кетрін Менсфілд ти не пробувала/думала перекладати? це в мене ще одна читацька мрія )
ПодобаєтьсяВподобано 1 особа
Ще не дійшла. Нині глянула — не знаю, чи доросла до неї. Ідея хороша. Що в неї найкрутіше, що прочитати найперше?
ПодобаєтьсяПодобається
Я її ніколи не читала систематично – так, окремі оповідання в антологіях – тому й не підкажу. Але чомусь завше здавалося, що на її місці дірка в корпусі перекладених текстів, яку ніщо не перекриває.
(Хоча, як подумати, мені ще життєво не вистачає багатьох вікторіанок та пост-вікторіанок, але надія ще є – “Богдани” взялися за Шарлотту Бронте, “Знання” видали крихітну збірочку містичної Гаскелл. Може, до романів дійде…)
ПодобаєтьсяПодобається