Чверть челенджевого року позаду, і вже остаточно видно, де в мене проблеми. У тій частці, що UA. Знімаю всі шапки, що є у домі, перед людьми, для яких всі челенджеві книжки мають бути українськими. У моєму випадку нетривіальне завдання навіть знайти ті 50, на які підписалася.

Але ближче до діла. Загальний результат наразі є таким.

Книжки, написані жінками – 54/150

Із них:
українською (паперові видання) – 9 (7)/50
англійською – 8/25
неєвропейських та непівнічноамериканських авторок – 7/25

І як завжди, про кожну книжку в одному реченні.

Franny Billingsley “The Folk Keeper“: а-ля кельтська готика про дівчину із надзвичайними талантами і ще цікавішою кар’єрою (є окремий пост).

Перл Бак “Земля“: абсолютна класика – життя китайських селян очима доньки американських місіонерів (також є пост із цитатами).

Ірса Сігурдардоттір “Последние ритуалы“: зимовий ісландський детектив про відголоски полювання на відьом.

Кетрін Фішер “Оракул”: підліткове фентезі із богами, обраними та елліністично-єгипетським колоритом (є відгук на ГудРідз).

Банана Йосімото “Hardboiled / Hard Luck“: комплект із двох крихітних повістей про надзвичайне в буденному – буквально (із натуральними привидами) та непрямо (із сімейними одкровеннями).

Урсула Ле Гуїн “Крылатые кошки возвращаются“: ілюстроване продовження історії аже не настільки стильне, але педагогічно симпатичне (відгук на ГудРідз).

Франсуаза Саган “Смутная улыбка“: реінкарнація “Суму”, яка забігла кудись не туди.

Кетрін Фішер “Архон“: книжка номер два стала прикро квестовою, але історія все ще цікава.

Леся Українка “Руфін і Прісцілла“: блискуча варіація на тему морального-етичних конфліктів часів раннього християнства.

Сьюзен Елізабет Філліпс “Герои – моя слабость“: улюблену письменницю чесних любовних романів експерименти із формою та змістом занесли кудись не туди (злий відгук на ГудРідз).

Лілія Мусіхіна “Звичайник“: підлітково-магічний реалізм в українському варіанті (є окремий пост-відгук).

Amal  El-Mohtar “The Truth About Owls“: вельми симпатичне оповідання із кельтсько-близькосхідним колоритом про дівчину з дивними уявленнями щодо контролю над дійсністю.

Кетрін Фішер “Скарабей“: у третій книжці перемогли квестовість та надто нав’язливі історичні паралелі – а шкода (відгук на ГудРідз).

Туве Янссон “Джунглі в Долині Мумі-тролів“: маленький комікс з Мумі-світу – дистильований захват!

Салла Сімукка “Черный, как смоль“: закінчення ще однієї підліткової трилогії – цього разу шкільний трилер про хоробру дівчинку та намаханого сталкера (відгук на ГудРідз).

Ольга Кобилянська “В неділю рано зілля копала“: класика-класика із надто чужим для мене розумінням романтичного (в широкому сенсі цього слова).

Mary Robinette Kowal “For Want of a Nail“: ще одне преміальне оповідання, присвячене проблемі “особистість=пам’ять” на прикладі пасажирів корабля-ковчега та штучного інтелекту, що зберігає їхні спогади.

Джессі Бертон “Миниатюрист“: історичний роман про Амстердам 17 століття та особливості тамтешнього жіночого буття (був пост).

Гейл Карсон Лівайн “Две принцессы Бамарры“: підліткова казка про сестринське кохання та прокачування хоробрості (і про це днями писала).

Карл(а) Фридман “Два чемодана воспоминаний“: концентрована повість про дві стратегії існування повоєнного єврейства в Європі і головну героїню, що розмріялася “попрацювати” місточком між ними.