Півроку разом із #bookchallenge_ua промайнули блискавично. За загальним заліком я просуваюся повільно, але невеличким випередженням графіків. З двома “особливими” умовами також все гаразд. А катастрофу із цікавими україномовними виданням трохи пом’якшить (переконана в цьому) книжковий шопінг останніх днів та прийдешній Арсенал.

Що ж я маю на вчора?

Книжки, написані жінками – 89/150

Із них:
українською (паперові видання) – 18 (14)/50
англійською – 14/25
неєвропейських та непівнічноамериканських авторок – 14/25

Прошу внести до протоколу: результати могли б бути й кращими, якби не довге читання Елеанор Каттон.

А окрім “Світил” я ще подужала такі книжки.

Рут Правер Джабвала “Жара и пыль“: класика постколоніального худла 1975 року “народження”, яка багато в чому заклала основи того, як прийнято буде писати на цю тему, як серйозний мейнстрім, так і мелодрами в екзотичних декораціях протягом кількох наступних десятиліть (а ще це Букер) (невеличкий відгук на ГудРідз).

Кейт Аткінсон “Жизнь после жизни“: гучний гімн сюжетній поліваріантності – історія одного життя, що раз по раз перезавантажується майже по-новому (писала окремий пост).

Барбара Пім “Замечательные женщины“: стримано іронічна й не сказати, що гомерично смішна комедія повоєнних настроїв клерикальних кіл та середньо-класових інтелектуалів – дуже ретро й на момент написання (не кажучи вже й про сьогодні), але стильна.

Касандра Клер “Місто кісток“: абсолютний хіт підліткового урбан-фентезі про напів-янголів-борців із демонами та наглядачами за нечистю виявився не настільки страшним, як я боялася, але залишився пафосно-підлітковим (хоча й не без приємних прогалинок); думаю, ще під вишивання серіальну версію глянути, а потім, може, напишу докладніше, якщо комусь цікаво буде.

Євгенія Кононенко “Останнє бажання“: незручний погляд на українську історію другої половини 20 століття – з точки зору колишнього співробітника “органів” та паркетно-радянського письменника – це одна людина, да-да (писала вже окремо).

Yangsze Choo “The Ghost Bride“: приємна містично-фентезійна книжка про дівчину, яку затягло в китайськокультурне потойбіччя (почитати докладніше можна отам).

Тамта Мелашвілі “Считалка“: дуже страшна грузинська повість (мрія запеклих модерністів за формою, бо є потоком невиразно атрибутованих свідомостей) про те, як ведеться дівчатам-підліткам у ролі “мирняків” на обстрілюваній території.

Голлі Блек “Самая темная чаща“: майже ідеальна проекція теми “Ельфи серед людей” – в міру похмура підліткова казка (ключове слово – підліткова, хоча алюзії там зачьотні).

Zen Cho “The Terracotta Bride“: коротка повість на плюс-мінус ту ж тему, що й попередня “Наречена” – буддистське пекло, китайські традиції, діва в халепі – тільки із ознаками техно-фентезі та кіберпанку (відгук на ГудРідз).

Елеанор Каттон “Светила“: я вже пальці постирала писати про свій лонгрид, але він залишається вартим уваги (ворнінг, ще один Букер – почитати про книжку можна тут).

Софія Андрухович та Мар’яна Прохасько “Сузір`я Курки“: прикольна дитяча книжка, де картинки цікавіші за текст, але і той нівроку. Днями напишу докладніше (і картинки покажу).

Шань Са “Конспираторы“: еротичний шпигунський майже-трилер із ненадійними оповідачами та відозвою подій на Тяньаньмень.

Ніби все.