Останній місяць для найамбітнішого з кількісної точки зору книжкового виклику був не дуже вдалим. Роз’їзди, Книжковий Арсенал, раптове повернення до вишивання, гарна погода – читала я відверто мало. Але сьогодні дочиталася ювілейна книжечка. Символічно й мило. То я в собі вже майже не сумніваюся.

Рахунок такий.

Книжки, написані жінками – 100/150

Із них:
українською (паперові видання) – 24 (20)/50
англійською – 17/25
неєвропейських та непівнічноамериканських авторок – 14/25

І в 11 реченнях про місяць в 11 книжках.

Джоджо Мойєс “До зустрічі з тобою“: модний англійський бестселер про інваліда та доглядальницю виявився трохи складнішим і цікавішим, аніж можна було подумати (писала окремий пост).

Гарпер Лі “Іди, вартового постав“: доросла Скаут бісить більше за Атикуса-расиста – це був цікавий досвід, коротше кажучи (а тут про книжку докладніше).

Келлі С’ю ДеКоннік Pretty Deadly (Vol. 1): кривавий коміксовий вестерн зі Смертем в героях, відголосками індіанських казок та цікавим уявленням про жіночий емпауермент (є відгук на ГудРідз).

Джо Волтон Among Others: моя писана торба – чудова книжка про дорослішання, фей та фанатіння від фантастики (і про це днями писала).

Андреа Чалупа “Орвелл і біженці“: есей-розвідка про обставини створення знаменитого першого перекладу притчі про рівних звірів – для українських мешканців таборів для переміщених осіб (відгук на ГудРідз).

Клер Кіґан “Виховання“: маленька повість про маленьку дівчинку на тлі ірландської пасторалі.

Сара Андерсен “Це серйозно!“: збірка односторінкових коміксів про те, як складно бути дівчиною.

Валентина Ґобі “Детская комната“: роман про особливості виживання в Раверсбрюку (про нього також писала під 8-9 травня).

Касандра Клер “Механический ангел“: оптимізм з приводу не-аж-такого-страшного “Міста кісток” розвіяно – вікторіанське крило саги про нефілімів є дистильованим і чесним соромом-лупою межи читацьких сивин (в межах бінго ще докладніше напишу).

Емілі Керрол Through the Woods: комікс моєї мрії – готика та ретелінги (див. вчорашній пост).

Мар’яна Ліщинська “Бузькові вогники“: затишні та на диво інформативні мемуари про дорослішання в повоєнній Галичині (а цю книжку ще точно писатиму).

Зберегти