Учора було дуже круто, але слова після цього погано підкорюються. Тому, сподіваймося на дружні репортажі, і я все ще завинила щонайменш 5 постів про книжки. Але сьогодні пропоную подивитися на картинки. Вірніше, на картини та скріншоти.

Днями я планую коротко розповісти про три історичні міні-серіали. А сьогодні буде свого роду тизер – зібрання ілюстративних матеріалів до одного з них. Це “Романтики-відчайдухи” – бібісішна фантазія на тему сексуального життя та творчості прерафаелітів першого покоління. Про специфічну концепцію та образи самих художників буде в анонсованому матеріалі, а тут – про “навколишнє жіноцтво”.

Знову ж таки, ота концепція призвела до того, що єдиною мінімально автономною жіночою сюжетною лінією на всі шість серій стала демонстрація потягу Ліззі Сіддал до малювання та її перших успіхів. На мій великий подив, про відому в майбутньому поетесу Крістіну Росетті (а це все ж сестра головного героя!) автори не прохоплюються жодним словом. Тим не менш, героїнь у серіалі багато – матеріал змушує – і деякі образи доволі цікаві, хоча й не вільні від стеореотипізації.

(Маленьке зізнання: я люблю роботи братства. І тому чи не найцікавіше для мене було подивитися, яких саме акторок обрали на роль жінок, чиї обличчя загальновідомі. Ні, я не перебільшую популярність британського живопису 19 століття – просто ці сюжети розповзлися такою кількістю книжкових обкладинок, шо ой. Пам’ятаєте зелені покетбуки від російської Азбука-Классика?)

Почну з найвідомішої фігури та однієї з найвідоміших картин. З “Офелії” Мілле, для якої позувала Елізабет Сіддал – подруга, учениця, муза та під кінець життя – дружина Данте Габріеля Росетті.

А це серіальний епізод із Емі Менсон.

Наступна у нас Енні Міллер – муза та (ненадовго) наречена Вільяма Холмана Ханта. Тут буде цікаво.

Оце Енні на малюнку Росетті.

Оце Дженні Жак, що виконувала її роль.

А це “Пробуджена совість“, здається, найвідоміша картина з тих, що Хант малював із Енні. Тільки він її згодом переписав – заручини ж були розірвані!

Далі – Еффі. Еуфімія Грей-Раскін-Мілле, героїня одного з найбільших скандалів в британському мистецько-меценатському середовищі тої епохи.

Написаний самим Мілле “Наказ про звільнення“

І Зое Теппер.

І дві останні героїні з’явилися наприкінці й на трішки, попри те, що одна з них для всієї цієї історії важить багато (а обличчя в неї не менш відоме, ніж у Ліззі).

Це Фанні Корнфорт, яка позувала Росетті для Bocca Baciata.

Та Ребекка Девіс.

І нарешті Джейн Морріс. Багато її, але нехай буде”Прозерпіна“.

І Наталі Томас.

Зберегти

Зберегти