Смак далекої землі. Практичні відголоски непрактичного читання

Варто було подивитися смачний, але, на жаль, надто добре знайомий за більшості пунктів список книжок про їжу, як закортіло зробити собі щось схоже. Я люблю гарно видані кулінарні книжки, але ще більше мені подобається знаходити цікаві рецепти чи хоча б смакові поєднання в книжках художніх. Але це давнє викривлення сприйняття – з малого дитинства вчуся в книжок поганому чомусь несподіваному. То чого готування має бути виключенням?

Тому сьогодні хочу розповісти про дев’ять “уроків”, яким я можу завдячити випадково прочитаному серед любовних перипетій та життєвих драм героїв літературних творів.

DSCN0378

Аніта Амірезвані Кров квітів.

Де та коли: Іран 17 століття.

Про що: Скалки осиротілої родини перебираються до багатших родичів в Ісфахан.Попри те, що головна героїня гарна, розумна та ще й вправна у мистецтві ткання килимів, вигідне заміжжя їй не світить – посагу нема, родина мізерна… Натомість їй пропонують річ доволі скандальну, проте таку, до якої перське суспільство ставиться в міру толерантно, – тимчасовий шлюб. Ой, заждіть, толерантно перське суспільство ставиться до чоловіків, які беруть собі дружин на кілька місяців/років. Не до жінок.

Чому вчить на кухні: розуміти, що смачна їжа – це також привілей, який треба цінувати. А якщо суто практично: поєднувати смаки, “розуміти” каву та знаходити нові способи використання баклажанів.

Смачна цитата:

Какой пир предстал нашим глазам! Я никогда не видела такой еды даже на свадьбах, однако для Гостахама и Гордийе это было обычной трапезой. Здесь был охлажденный суп из простокваши с укропом, мятой, зеленым изюмом, орехами и лепестками роз; тушеная курица с подслащенным барбарисом; нежные баклажаны, приготовленные с чесноком и пахтой; рис, приправленный шафраном, с хрустящей коричневой корочкой; пряный овечий сыр; горячий хлеб, а также тарелка редиски, свежей мяты и горьких трав для пищеварения. В этот вечер я съела слишком много, будто пытаясь восполнить то время, когда мы недоедали.

Далі.

Ентоні Капелла “Шлюбний офіцер

Де та коли: Італія, кінець Другої світової.

Про що: Війська союзників облаштовуються в Неаполі. Головний герой-штабіст виконує у війську специфічну функцію: він перевіряє місцевих наречених, з якими хочуть взяти шлюбів браві “томмі”, та дає добро на реєстрацію. А сам потроху закохується в куховарку з вільнонайманих місцевих.

Чому вчить на кухні: Варити томатні соуси в різний спосіб: від кількох хвилин до багатьох годин. Щедро сипати пряні трави. Готувати овочі так, що всі навколо забували про обов’язкове м’ясо на додачу.

Смачна цитата:

Соус, который теперь готовила Ливия, не был puttanesca, но подобно ему, обладал жгучестью и крепостью. К тому же был на удивление прост, и в нем заиграл весь букет составлявших его ароматов. Опрокинув анчоусы из банки в кастрюлю вместе с маслом, в котором они плавали, Ливия добавила три измельченных зубчика чеснока и ложку с верхом сушеного чили. Едва анчоусы с чесноком смешались как следует, Ливия добавила в смесь много протертых сквозь сито, сбрызнутых уксусом помидоров. Все это неспешно лениво закипало, высоко выплевывая красные пузырьки соуса, будто в кастрюле бурлила лава. Минуты через три Ливия побросала в соус порванные листки свежего базилика.

Фуксія Данлоп “Суп з акулячого плавця

Де та коли: Китай з кінця вісімдесятих та майже до сьогодення.

Про що: Англійська студентка їде повчитися трохи до Китаю, але так захоплюється тамтешньою кулінарією, що перетворюється на одну з центрових пропагандисток сичуанської кухні в Альбіоні.

Чому вчить на кухні: Дуже швидко готувати у воку. Звертати увагу не лише на смаки, але й на поєднання текстур. Їсти сичуанський перець.

Смачна цитата:

Прожив в Чэнду несколько недель, мы уже выучили названия всех важных блюд: лацзы-цзи — хрустящие, обжигающе горячие кусочки курицы, погребенные под невообразимой горой обжаренного чили; юй-сян це-бин — груда сочных баклажанов, фаршированных мелко нарезанной свининой, погруженных в роскошный кисло-сладкий соус; хуэй го жоу — жирная свинина, обжаренная с китайским луком и подававшаяся в невообразимо вкусном остром соусе из чили и бобов… По сути дела, острый перец был повсюду и везде: из него делали соус для ароматных утиных сердец и печенок, масло, которым сбрызгивали кусочки курятины, приправы, с которыми нам подавали свинину и баклажаны. Целые, рубленые, красные, зеленые, свежие, сушеные, молотые, маринованные, выдержанные в масле стручки — разнообразию чили не было предела.

Лаура Есківель “Як вода для шоколаду

Де та коли: Мексика на рубежі 19 та 20 сторіч.

Про що: У небідній родині зростає три доньки. Усі вони б хотіли бути щасливи, та молодшій не судилося. Тіта має прожити все життя з матір’ю, догоджаючи вдовиці – така сімейна традиція. А віддушиною для дівчини стає кухня, де кожна страва набуває смаків від настроїв майстрині.

Чому вчить на кухні: Не цуратися несолодких соусів з шоколадом. Я серйозно! А ще розрізняти смаки різних сортів чілі.

Смачна цитата:

— Вот напасть! Что же ты теперь будешь делать, Тита? — не без намека спросила Пакита. — С отъездом Эсперансы тебе уже незачем жить в этом доме. Но прежде чем ты уедешь, не забудь дать мне рецепт перцев под соусом из орехов и пряностей. Ты только погляди, какие они аппетитные!

Эти перцы не только соблазнительно выглядели, но и впрямь были восхитительными. Никогда прежде они так не удавались Тите. Кушанье это горделиво являло все цвета флага: зелень перцев, белизну соуса, красный цвет граната.

Трехцветные подносы продержались недолго: в мгновение ока они были опустошены… И Тита снова вспомнила тот далекий день, когда почувствовала себя последним перчиком в ореховом соусе на подносе, перчиком, который стыдливо оставляют, чтобы не прослыть обжорой…

Керрі Грінвуд “Земні радощі

Де та коли: Австралія, кінець 20 століття.

Про що: Авторка серії про міс Фрайні Фішер має ще одну лінійку детективів – не ретро, а сучасну, і не про професійну леді-детектива, а про пекарку, яка випадково зіштовхується із вбивчими неприємностями.

Чому вчить на кухні: Цінувати смак хлібу і розуміти, як саме він стає таким, як треба. І любити маффіни!

Смачна цитата:

Это мой фирменный рецепт. Для изготовления такого хлеба вам понадобится семь сортов семян; я беру дробленую пшеницу, овес, мак, укроп, фенхель, тмин и кориандр. В сущности, тесто такое же, как и для обычного ржаного хлеба, только во время перемешивания нужно постепенно всыпать семена, чтобы они распределялись равномерно. В результате получается тяжелый, вязкий хлеб с застревающими в зубах семенами – жутко полезный. По крайней мере, так все говорят. Что мне действительно в нем нравится, так это вкус. Особенно хорош такой хлеб с голубым сыром. Самое главное – точно соблюдать пропорции. Тщательно отмеряю и взвешиваю все ингредиенты. К тому времени, как мой фирменный продукт готов к выпечке, оливковый хлеб уже пора вынимать из печи. Перевожу дух. Остается легкая работа. Готовлю хлеб для греческого ресторана, потом еще одну партию для магазина, а к шести часам начинаю тихо-мирно вымешивать докторские батоны. Ну, а после останется только ржаной хлеб, который я могу выпекать хоть во сне (что, кстати сказать, и делаю в такую рань), и маффины.

Жоржі Амаду “Дона Флор та двоє її чоловіків

Де та коли: Знову рубіж століть та початок 20-го, бразильська Баїя.

Про що: Талановита кулінарка Дона Флор опікується власною школою та оплакує чоловіка. Тільки остаточно оплакати й поринути в подальше (особисте) життя в неї не вийде. Чоловік і за життя був гульвісою, а після смерті ще й перетворився на добряче набридливого фантома

Чому вчить на кухні: З практичної точки зору – мабуть, нічому, надто вже в бразильської кухні компоненти екзотичні. А так… Радіти кожному смачному шматочку, мабуть. А, і замість сором’язливого “У мене ніби непогано виходить біля пічки” казати: “Так, я гарно готую”.

Смачна цитата:

От воскресного обеда у доны Флор остались не только прекрасные воспоминания, но и газетные вырезки. Два журналиста, приятели Гуляки — Джованни Гимараэнс, большой шутник и выдумщик, и негр Батиста, ценитель женской красоты и хорошей кухни, — поместили сообщения об этом обеде в своих газетах. Джованни называл «великолепным» банкет, устроенный в честь известного певца сеньором Валдомиро Гимараэнсом, муниципальным чиновником, и его высокоуважаемой супругой доной Флорипедес Пайва Гимараэнс, чей кулинарный талант сочетается с исключительной добротой и редким воспитанием. Негр Жоан Батиста основное место отвел описанию меню: «Роскошный стол поражал разнообразием вкуснейших блюд, среди которых не последнее место занимали деликатесы баиянской кухни; обильный десерт, пожалуй, наиболее ярко свидетельствовал в пользу нашего кулинарного искусства и непревзойденного умения сеньоры Флор Гимараэнс, супруги нашего подписчика Валдомиро Гимараэнса, одного из самых старательных и деятельных чиновников префектуры». Очевидно, обжоры так наелись и были так довольны обедом, что не только превознесли до небес кушанья и гостеприимство доны Флор, но и изобразили Гуляку старательным, деятельным и ревностным чиновником, что было, мягко говоря, некоторым преувеличением.

Гелен Векер “Голем та Джин

Де та коли: Самий кінець 19 сторіччя, Нью-Йорк.

Про що: Про зустріч двох самотніх істот: прив’язаного до посудини джина-мідника та неприв’язаної до жодного господаря голема-жінки.

Чому вчить на кухні: Помірковано висловлювати почуття через страви 🙂 А насправді – не боятися братися за щось принципово нове для себе.

Смачна цитата:

Истово выполняя все инструкции из книги, она испекла кекс, и первая попытка оказалась удачной. Ее приятно удивила простота задачи и волшебное превращение бесформенного жидкого теста во что-то плотное, теплое и ароматное. Равви съел два куска и объявил, что никогда не пробовал кекса вкуснее.

Днем она опять вышла из дому и накупила новых продуктов. Проснувшись на следующее утро, равви обнаружил, что весь стол в гостиной заставлен разнообразной выпечкой. Там были булочки и пончики, горы печенья и высокая стопка блинчиков. Плотная, пахнущая пряностями буханка оказалась коврижкой.

— Я и не думал, что можно столько всего наготовить за одну ночь! — воскликнул он весело, но она, разумеется, почувствовала его смятение.

— И вы не рады.

— Ну, может, не надо было печь так много, — снова улыбнулся он. — У меня ведь всего один рот и один желудок. Жалко будет, если все это зачерствеет и испортится. И знаешь, надо быть немного поэкономнее. Здесь ведь продуктов на целую неделю.

— Простите меня. Конечно, я даже не подумала…

Наріне Абгарян “З неба впали три яблука

Де та коли: Маленьке вірменське село протягом усього 20 століття. Ну й початку 21-го.

Про що: Про те, як ведеться людям у відірваній від цивілізації глибинці, куди часом приходять чудеса (писала про цю книжку докладніше).

Чому вчить на кухні: Що подвійне тісто, де зовнішня кірка викидається, – не гріх. А також знаходити паралелі та “перпендикуляри” в кухнях різних народів, які використовують однакові продукти.

Смачна цитата:

Валинка покачала головой, повздыхала, а на следующий день, обойдя соседок и выпросив недостающие ингредиенты, испекла большой коричный пирог, чрезвычайно трудоемкий в приготовлении – пять песочных коржей, пропитанных кремом из уваренных в меду жареных орехов – грецкого, миндаля и фундука, такую выпечку раньше подавали на торжество по случаю крестин, а Валинка испекла ее для маленькой девочки, которая по закону жизни не имела к ней никакого отношения, но по закону сердца была ближе и родней любимого внука.

Карен Бліксен “Свято Бабетти”

Де та коли: Данія, друга половина 19 століття.

Про що: До родини пастора влаштовується працювати таємнича француженка. Роками вона готує каші та супи із сушеної риби, але, вигравши в лотерею, вирішує приготувати вечерю на свій смак.

Чому вчить на кухні: Мріяти. Вірити. Залишатися собою.

Смачна цитата:

В последующие недели Бабетту, казалось, что-то беспокоило. Но однажды декабрьским днем она торжественно объявила своим хозяйкам, что товары благополучно прибыли в Христианию, там их погрузили на другое судно и завтра доставят в Берлевог. Она наняла, добавила Бабетта, старика, у которого есть тачка, и он привезет все необходимое из порта в дом.

— Но что это за товары, Бабетта? — спросили сестры.

— Как — что за товары, сударыни? — удивилась Бабетта. — Конечно, продукты к праздничному столу. Слава Богу, они прибыли из Парижа в целости и сохранности!

В эту пору Бабетта, словно сказочный дух, выпущенный из бутылки, казалось, выросла до таких размеров, что ее хозяйки ощущали себя рядом с ней карлицами.

Французский обед-затея, характер и последствия которой невозможно было предугадать, — неотвратимо и грозно приближался. Но сестры ни разу в жизни не нарушили данного слова и потому предались в руки своей служанки.

5 thoughts on “Смак далекої землі. Практичні відголоски непрактичного читання

Написати відповідь до Юлька Скасувати відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s