Фух, відгриміло, проголосували. Як каже постер, цьогоріч книжки-номінантки зібрали більш як три з половиною мільйони голосів (тихенько помріяла про репрезентативну читацьку премію в Україні, але до GCA теж є питання якраз по лінії репрезентативності). Енівей, місцями результати передбачувані до сліз, але в інших випадках подивитися на них було справді цікаво. Ну і вже можна укладати собі список гостромодного читання на перші місяці 2017 року. А заразом – влаштувати маленький тоталізатор: як гадаєте, що з високорейтингових переможців/номінантів ризикнуть видати українські видавці? Кінга не рахуємо, він уже є.

Номінація “Художня література“: цього року перемогла чергова родинна драма з трилер-елементом за авторством Ліян Моріарті (як її ім’я передає КМ-Букс, що взялися за один з попередніх романів). Truly Madly Guilty я не розглядала, як серйозний варіант на почитати, але чому б і ні. Утім всі мої фаворитки мотиляються в кінці першої десятки. А Girls – роман про дівчат-підлітків в секті Менсон-стайл, що я вірила в їхню перемогу, посіли лише третє місце.

Номінація “Детективи/трилери“: минулорічна сенсація, коли Короля забила, як мамонта “Дівчина у потягу“, не повторилася. На першому місці – “Кінець зміни” Стівена Кінга (треба вже хоча б “Містера Мерседеса” прочитати). До речі, на третій сходинці зупинилася та сама Рут Веа, яку почали видавати в Нашому форматі – а книжка, зрозуміло, інша.

Номінація “Історичні романи“: знову ж таки, без сюрпризів, хоча… Тут читачі ГудРідз вирішили солідаризуватися з National Book Award. Перемогла “Підземна залізниця” Коліна Вайтгеда. Оцю книжку справді хотілося б побачити українською. Між тим, Lilac Girls, до яких я ставилася з обережним оптимізмом, посіли аж друге місце. Круто для дебюту.

Номінація “Фентезі“: як з’ясувалося, номінацію фентезі знищило (як на мій вередливий смак) злиття з номінацією “Паранормал“. І тепер там пасуться двадцяті томи з довгих урбан-фентезі-серій. Але цього року їх трохи посунула інша серія. Йеп, кеп очевидність нагадує нам про переможну маркетингову ходу “Гаррі Поттер та прокляте дитя“. Майже сто тридцять тисяч балів для Ґриф мами Ро. Книжка Вікторії Шваб з її пристойними майже сорока тисячами голосів має блідий вигляд.

Номінація “Любовні романи“: це якась річ у собі, де вириють глибоководні течії. Але у 2016-му перемогла Колін Гувер з романом It Ends with Us – це так… для статистики.

Номінація “Фантастика“: а тут на першому місці третя книжка з (як люди кажуть) чергового підліткового антиутопічного циклу. Цього разу це Пірс Браун та Morning Star. Усе, за що могла б та голосувала я, популярним не є. Ну ок.

Номінація “Горор“: Король ще не помер (щоб він нам до ста двадцяти писав), але Принц почувається вже упевнено. Розрив між першим та другим місцем – якісь півтори тисячі голосів, але переміг-таки The Fireman Джо Гілла. Ґайз, а чому у нас Кінга-джуніора ніхто не перекладає?

Номінація “Гумор“: її з якоїсь причини впевнено окупують баєчки від зірок. У 2016 році найбільш популярною кумедною книжкою стали анекдоти есеї Емі Шумер The Girl with the Lower Back Tattoo. Вірю, що це прикольно.

Номінація “Нонфікшен“: із солідним відривом від Ніла Ґеймана тут перемогла доволі дивна книжка. Якщо я все правильно зрозуміла, вона присвячена створенню та буттю історичного мюзиклу. Отакої. Ідеться про Hamilton: The Revolution.

Номінація “Мемуари та автобіографії“: тут упевнено перемагає “Коли подих стає повітрям” – один з потенційних бестселерів КСД, історія нейрохірурга, який впритул стикнувся з діагнозом, де операцією не зарадиш.

Номінація “Історичні розвідки та біографії“: усі цікавезні книжки, що я їх мрію прочитати, пурхають над Парижем, яка ота фанерка. На перше місце голосування поставило розповідь Вільяма Шатнера про його стосунки з Леонардом Німим. Leonard: My Fifty-Year Friendship with a Remarkable Man – я не трекі, але книжка потенційно цікава.

Номінація “Науки та технології“: найбільш прихильною авдиторія була до Are We Smart Enough to Know How Smart Animals Are?. Франс де Вааль, дослідник когнітивних здібностей тварин, колупає підвалини біхевіористичних традицій.

Номінація “Кулінарія“: моя книжна-фаворитка (рецепти а-ля Outlander) дісталася лише до другого місця, на першому більш звичні рецепти та підходи – Cravings: Recipes for All the Food You Want to Eat Кріссі Тейген.

Номінація “Комікси та графічні романи“: стільки сподівань… але “Монстриця” посіла лише шосте місце. Зате Сара Андерсен не підвела! “Це серйозно!” – кумедні та доста злі про-феміністичні комікси про дівоче життя здобули свою перемогу. У видавництва Віват є штатна ворожка?

Номінація “Поезія“: it doesn’t look like anything to me, то ж і тут просто повідомлю, що перемогла Аманда Лавлейс зі збіркою The Princess Saves Herself in this One, що деконструює казкові архетипи.

Номінація “Дебютант на ГудРідз“: тут святкує і стрибає одна з тих орієнтально-фентезійних книжок, про які я згадувала. А конкретно – Rebel of the Sands Алвин Гемілтон. Прочитаю – розкажу обов’язково, що воно таке.

Номінація “Янґ-адалт“: і нарешті! Нарешті перемогла книжка, за яку я голосувала! Salt to the Sea Рути Шепетіс – підлітковий роман про те, як знаний на наших теренах капітан Маринеско потопив “Вільгельма Густлоффа” – разом з пораненими, юними гардемаринами та тисячами біженців зі Східної Пруссії, які рятувалися від наступу Червоної армії. Щодо тисяч я не перебільшую – це найбільша морська катастрофа в історії людства.

Номінація “Фентезійно-фантастичний янґ-адалт“: ще одна категорія, де вибір полягав між очевидним і ще більш очевидним. Ну або фанбази йшли стінка на стінку. Переміг-таки A Court of Mist and Fury Сари Маас. Чи й почитати цикл?

Номінація “Дитяча література“: тут не те, щоби “без сюрпризів”, це вже якась несправедлива конкуренція. Як майже кожного року, перше місце спокійнесенько забирає собі Рик Риордан. The Hidden Oracle цього разу.

Номінація “Книжка в картинках“: слоники рулять! На перше місце голосувальники поставили The Thank You Book – маленький “посібник” із чуйності та вдячності.

Уфф. А ще цього року серед переможців гендерний паритет – десять на десять. Хоча з нехудожніми номінаціями якось сумно вийшло, як мені здається. Подивимося, як воно буде наступного року.