Міркуючи над тим, як оформлювати проміжні звіти щодо центрового читацького виклику цього року, я довго коливалася між “нормальними” оглядами та чимось узагальненим навроді того, що робила для #bookchallenge_ua. А відповідь підібралася непоміченою: якщо не хочеться повторюватися, то можна звернути увагу на інший аспект. Тож я вирішила, що в таких постах я писатиму не про “що?”, а про “чому?” Чому саме ці книжки пасують до конкретних пунктів.

Перші п’ять книжок марафону заповнили радикально різні за складністю прогалики. Дві книжки дозволили викресли два з десь п’яти справді проблемних пунктів, три – пішли значно легшим шляхом (а одна – взагалі читерка).

Пункт “Казкова історія”

Що: The Borrowers Avenged Мері Нортон – п’ята історія про позичайків, які повертаються до життя у великому будинку.

Чому: бо це все ж таки казка. Але казок я читаю багато – і дитячих, і підліткових, і дорослих (оці дві останні категорії – переважно у форматі ретелінгів, але все ж таки!). Тому це і є категорія-читерка, заповнити яку так просто, що аж соромно. А книжка Нортон здолала висоту, мабуть, тому, що мені соромно. З якоїсь загадкової причини я дуже довго не могла взятися за цю книжку. Але ж ідеться про культову серію мого дитинства! (окремий пост про книжку)

Пункт “Книжка, що написана в рік мого народження”

Що: House on the Mango Street Сандри Сіснерос – знаковий мемуарний роман, який долучився до літератури чикіта – прози американок мексиканського (в першу чергу) походження.

Чому: бо я вже колись так намаялася з пошуками книжки-однолітки, що була неймовірно щасливою знайти таку (до того ж з TRL) вже на початку року. Тим більше, нащо шукати щось краще, коли йдеться про абсолютну класику жанру, яку все одне треба читати. А що Сіснерос крута, а ще після “Безіменної“ зрозуміла. (ГудРідз-відгук на книжку).

Пункт “Книжка, написана від першої особи”

Що: “Таврована” Сесілії Ахерн – доволі схематична, але симпатична підліткова антиутопія, що між сестер за жанром вирізняється ірландськістю авторки, яка, судячи з усього, обумовлює деякі сюжетні особливості.

Чому: знайти книжку під такий пункт нескладно, але… Але чому би зайвий раз не згадати про українське видання – вирішила спробувати, щоби таких було більше (ну і після двох книжок англійською вже сумління почало заїдати). (окремий пост про книжку)

Пункт “Книжка про місця, де я би хотіла би побувати”

Що: “Бранзолія” Марини Гримич – тревелог-лікнеп за мотивами експедиції авторки місцями компактного проживання українців в Бразилії.

Чому: ця книжка мені трапилася цілком несподівано, але дуже вчасно. Власне, про те, як же оце живуть “наші” на Бразильщині, цікаво читати вже давно. А після книжечки Жайме Лернера ще й дуже хотілося б побачити Парану. (ГудРідз-відгук на книжку)

Пункт “Книжка з жовтою обкладинкою”

Що: “Тирамісу з полуницями” Йоанни Яґелло – продовження розповіді про життя ліцеїстки Лінки та її друзів і родичів.

Чому: а отут мені просто пощастило, адже на продовження “Кави з кардамоном” та “Шоколаду із чилі” я чекала вже десь так півтора роки. Зміна оформлення підкралася зненацька, але дякую. що жовта. Серйозно, виявилося, що це не дуже популярний колір, а цю книжку так чи так прочитала би. (ГудРідз-відгук на книжку)