Здається, перший том Pretty Deadly Келлі Сью ДеКоннік був першим же онгоінг-коміксом, до якого я дісталася у свідомі роки (а було це лише минулої весни, ну то й можна собі уявити, скільки часу витрачено марно). Тоді пригоди Джинні – доньки Смерті – та її друзів і ворогів залишили по собі типові _змішані почуття_: цікава історія, вкорінена в індіанські легенди, дуже незвичні динамічні малюнки Емми Ріос vs певного сюжетного сумбуру і легкого нерозуміння “Отаке все красиве, але навіщо?”. Другий том справляє вже інше враження – там все більшою мірою працює на одну лінію, одну ідею, одну метафору. До того – травматичну для західної масової культури і все ще “ювілейну”. Випуски 6-10 Pretty Deadly показують коміксову, але не менш від того жахливу Першу світову війну.
Сюжет “Ведмедя” лише скраєчку торкається тих змін, до яких призвела мммм… революція в Царстві Смерті, а до знайомих за першим томом героїв звертається тільки за нагальної потреби. Але дещо лишається вічним – скелетик Кроля продовжує розповідати казки Метелику. Цього разу про Ведмедя, що знищує вулики, бо такою є його природа. У Царстві, де порядкує нова господиня, все спокійно.
Про людський світ того не скажеш. Десь у звичних для цього коміксу локаціях помирає вже старенька Сара.
І її останнє бажання – нехай знайомці-Reaper’и – персоніфікації сил та ідей – допоможуть її онукові Сайрусу, що скніє десь у Фландрії.
Ось про те і весь комікс: про американців, які невідомо що роблять в Європі; про людей, які незрозуміло навіщо вбивають одне одного; про користь боягузтва; про безжальну Війну, що збирає мед молодості… І про Жорстокість та Помсту, Удачу та Невдачу, які рушили рятувати одного хлопчиська.
Золотаво-червоні тони Wild West змінюються неприємно-синіми та чорними “воєнними” відтінками. Картинка на ідею тут працює дуже добре, та й не лише картинка. Попри прискорений темп оповіді, авторки багато уваги приділяють траншейному побуту та спробам міжкультурного порозуміння. У них там і домашні улюбленці є, дуже помічні, до речі.
Ну, і як годиться, ще є вставна новела – китайська казка про щасливого селянина.
Ще трохи ілюстрацій.
Ну і мої улюбленці.
Резюме в трьох словах: криваво, жорстоко, поетично.
Обожнюю малюнки Емми Ріос! Особливо обкладинки. В неї ще класні шістдесяті та авіація в Captain Marvel (ще й сценарій ДеКоннік та кольори Беллейр, як і в Pretty Deadly).
ПодобаєтьсяВподобано 1 особа
Ще один привід придивитися до “марвелівського” всесвіту )
ПодобаєтьсяВподобано 1 особа
Це досить зручна “точка входу”, як на мене)
ПодобаєтьсяВподобано 1 особа