Учора, засинаючи, я раптом усвідомила жахливе! Липневий режим “Я така затуркана, така затуркана” не тільки вбив будь-яку подобу регулярності оновлення блогу, але й завадив зробити прості “календарні” речі. Мені дуже соромно і я спробую виправитися: і про все підчитане написати, і нарешті чергову порцію для #ФабулаКнигоманія2017 закрити, і вішлисти оновити, і про класну настолку розказати, поки ми з нею не розлучимося через ремонт. Але спочатку треба розповісти про перебіг щоденного читання в географічному розрізі. Хвалитися нема чим – одразу скажу чесно.

Три місяці тому йшлося про 15 різних країн походження текстів, і для першого кварталу то був такий звично-нормальний результат. Але далі шляхетні плани щодо “читати менше американського” чомусь зруйнувалися. І тепер на квартальний результат без сліз не глянути. +4 країни… З цим ще треба змиритися.

Отакий вигляд має катастрофа. Усе ще пустка замість Африки, пустка замість Південної Америки, пустка замість Центральної Америки. Одна очевидна плямка в Азії – це не привід пишатися. Ну, хоча б потроху Європу замальовую.

Нові країни – це:

• Данія – подякуємо Мікові Вікінгу та його книжечці про хюґе.
• Нова Зеландія – а тут доволі несподіваний Ділан Горрокс з графічним романом про коміксистів.
• Росія – я нарешті прочитала “Автохтонів” Марії Галіної.
• і Японія – як часто бува, виручив Харукі Муракамі.

До клубу популярних країн (з яких прочитано по дві й більше книжок) долучилися Німеччина, Польща та Швеція – теж без сюрпризів. Піду ще трішки постраждаю в куточку та повернуся до читання фінської книжки. У третьому кварталі хоча б оце +1 буде.

PS: у віковічних перегонах США випереджують ЮКей на 14 “корпусів”. Цього року тут безнадійно.