На 24- Форум видавців я їхала до Львова з холодним серцем і крижаними намірами: відвідувати презентації, зустрічатися з друзями, майже не купувати книжок. Цьогоріч я випробувала на Книжковому Арсеналі принцип “Склади вішлист і випиши з нього десяток назв на аркушик. Тільки таких назв, що вмру, як прямо зараз не прочитаю. От їх і можна купувати”. На Арсеналі принцип спрацював перфектно, на Форумі… На Форумі траплялися варіанти. Наприклад, одну дуже бажану книжку я не купила, бо банально не знайшла стенд видавництва. А також список поповнили дві книжки, про які я запізно взнала. Одну купила, іншу мені подарували – вийшло майже ідеально. Це як не зважати, що уже стартували післяфорумні закупи формату “Ну не тягти ж це було зі Львову!”.

Загальна фотка суто форумних надбань вже з’являлась в Інста:

А під катом будуть портретики усіх надбань із поясненнями: чому саме ці книжки потрапили у “залізобетонний” вішлист.

“Колір магії” – бо треба не мати серця, щоби не купити свіжовидрукованого Пратчетта з першого разу, коли його побачила. Я дуже рівно дихаю до циклу про Рінсвінда, але (див. вище). “Правду” поки що не купила (маю паперову російську, якшо чесно).

“Охайні прописи” – бо це найочікуваніша українська новинка. І це Сняданко. І Василь Вишиваний. І альт’історія. І слова авторки, що це книжка про сильних жінок. І… Там багато причин направду.

“Кулемети й вишні” – бо у Шабловського я читаю все, що виходить українською. А тут ще й тема дуже дражлива.

“Божество різанини” – бо давно хотіла прочитати цю п’єсу, а потім в #YakabooBingoAutumn з’явилося відповідне завдання, і я вже майже купила електронку, аж раптом подумала, як класно “Колекція театральна” оформлена. Це серія, що її хочеться зібрати на поличці. Тож буде “Мілеві Айнштайн” компанія.

“Ева спить” – бо хотілося італійського, і дуже радує, що серія “День Європи” жива-здорова.

“У темряву” – бо серія “Голоси Європи” має дуже перспективний присмак, а це єдина на сьогодні книжка з неї, написана жінкою. А ще там майже всі розділи називаються за лікарськими рослинами.

“Сараєво для початківців” – бо я люблю балканських письменників, роками читаю книжки про те, як мирні жителі виживають під час війн, а тут автор – очевидець облоги Сараєва, і вийшло два в одному і ще набагато більше.

“Українки в ГУЛАГу” – бо як бачу цікаві видання від Інституту народознавства на ярмарку – то хапаю одразу, бо потім можна буде ще довго шукати. А ще привезла зі Львова автограф Оксани Кісь. Спеціально під це діло звозила туди “Українських жінок у горнилі модернізації“.

“Зелене яблуко, срібні мечі” – бо отакого формату літературний регіоналізм мене дуже тішить. А ще тут цікава авторська команда. А ще я дуже шалено люблю читати есеї та подорожні нотатки Лади Москалець, і паперова книжка стала нарешті чудовим приводом випросити автограф.

“Магда і вітер” – бо малюнки Ірини Мориквас я також люблю.

“Амулет Самарканда” – бо ідею видавати не-американське фентезі треба всіляко підтримувати. А ще у видавництві припускають, що успішні продажі “Бартімеуса” можуть призвести і до видання циклу “Локвуд“. А оцей мені дуже потрібен!

З базовими вішлистом – все! А це вже післяфорумні докупки:

“Забагато щастя” – бо не читати Манро вже якось непристойно.

“Подив і тремтіння” – бо захотілося перечитати, і ніби є на поличці російське видання, але щось воно не тішить. А тут книжка така красива і намір правильний. Більше, більше Нотомб!

“Отаке”. Майже утрималася в межах вішлисту і не купила жодної американської книжки (хоча над “Темними кутками” уже ледь не зірвалася). Я ж розумничка, правда?