У Києві оселилася зимова казка і зробила це трішки невчасно з погляду транспорту і логістики (а коли це в нас зима була очікуваною), але з календарної точки зору її таймінг – ідеальний. Я зиму не люблю, але тут сам вид з вікна вимагає тематичного читання. Чи – принаймні – тематичного списко-складання.

Відійду на два разочки від формату “Двічі по п’ять” і розкажу про “двічі по дев’ять” цікавих книжок про зиму, зимове, зимові чари і всяке таке. Сьогодні – про книжки для молодшої аудиторії: від картинок для найменших до підліткової романтики.

Якщо є потреба у ліричній зимі, то найпростіший та найгарантованіший варіант – зняти з полиці книжку, що її намалювала Оксана Була. Казку про вередливого ведмедя, я люблю все ж таки менше за історію екзистенційних пошуків Зубра пізньої осені. Але зима у цій книжці приходить так сонно і ніжно, що хочеться вірити, що нічого страшного і неприємного в тому бути не може.

Затишну зиму гарантує інших український дитячий бестселер. Коли взимку падає рівень оптимізму в організмі, я йду витягати з шафи “Книжку про Кротиків”. Кротячий побут заспокоює, врівноважує, і зима там теж – цікавий час пустощів та веселощів.

Якщо попередні книжки – новинки, до головна книжка про чарівну зиму у мене незмінна з часів молодшошкільного дитинства. З “білою дниною” там не дуже, але саме “Зима-чарівниця” була терапевтичною казкою, що допомагала пережити ту зиму, що царювала в моєму дитинстві (спойлер: вона тривала близько семи місяців, але без полярної ночі – чого не було, того не було).

Наступна книжка не те, щоби прицільно про загрозливу зиму, але про її породження – прекрасне, небезпечне, приязне до головної героїні. The Ice Dragon,  похмура казка про світ нескінченної війни та маленьку дівчинку, яка потоваришувала з крижаним драконом, – це Джордж Мартін для найменшеньких. Ну, але все ж таки Джордж Мартін.

Якщо Мартін здається аж занадто готичним, то можна переключитися на казку про темну зиму, крізь яку проглядає світло. Книжка Мії Марченко – притчева повість про втрати та дорослішання, але справжньою родзинкою серед українських книжок для молодшого підліткового віку її робить сетинг та атмосфера зачаклованого центральноєвропейського міста під час зимових свят (пост про “Місто тіней” можна знайти тут).

Ну, але якщо вже шукати справжню хтонічну зиму, тут тут в пригоді стає Террі-Наше-Всьо-Пратчетт. Видавництво Старого Лева до підциклу про Тіффані ще не підступалося, але Wintersmith до сьогоднішньої добірки пасує якнайкраще. У третій книжці мала відьмочка Тіффані дорослішає і починає поволі цікавитися… Ну, назвемо це “особистим життям”. Проте випадковий танок робить своє чорне діло – дівчинкою захоплюється персоніфікація Зими, і одна маленька дурість стає камінчиком під колесом світоустрою. Ця книжка моторошніша за попередні, але в простій формі розповідає про важливі речі (не лише педагогічно важливі, хто ще на пальцях пояснить про циклічний час, сезонну магію і таке всяке, як не Пратчетт).

Якщо вже говорити про хтонь і тому подібне, до для старших підлітків цікавою може здатися історія про засніжену Баварію та дівчину-композиторку, що добровільно, замість молодшої сестри, сходить у підземне царство, аби стати дружиною Короля Гоблінів. Wintersong копіює естетику “Лабіринту” з Девідом Бові лиш трішки менше, аніж повністю, але тамтешнє пошарпане царство чужорідної зими доволі симпатичне, любовна історія – не настільки крива, як здавалося спочатку, а зосередженість на музиці додає цьому роману майже екзотичного присмаку.

А якщо вже згадувати про казкові мотиви, то повз обов’язково пробіжить якийсь із ретелінгів про північну зиму. Наприклад, “Сонце і Місяць” Джессіки Дей Джордж. Чергова спроба розповісти наново скандинавську казку про дівчину, Ведмедя та королівну тролів у цій версії вийшла милою, світлою та ще й з приємним акцентом на прикладній лінгвістиці.

І остання книжка в добірці не крутиться навколо зими як такої, але є там кілька прикольних зимових сцен. Просто я дуже люблю цю історію про дівчину- напівкровку, музику (again!) та аутичних драконів, які чесно намагаються зрозуміти людей своїм “холодним” аналітичним розумом. “Серафіна” – чудова і, як і інші неперекладені книжки з цього списку, її дуже хотілося б побачити українською.