Одної зимової ночі. Моторошні історії для старших

Наближається найдовша ніч року – ідеальний час, щоби поділитися добіркою книжок, парною до дитячо-підліткового магічного списку. Але сьогодні – про темний бік зимових сил: містика, трилери, фентезі про непривітну та ворожу магію, всяке отаке. Серед цих книжок є кілька для найстарших підлітків (молодших студентів навіть), а є й такі, до читання яких я й досі не уповні доросла. Аж страшно згадати, як читала.

DSCN4331

Почнемо з порівняно м’яких варіантів. Цікаво, що це українські книжки.

korniy_3

Шанувальникам зимових таємниць може бути цікавим спільна книжка Дари Корній та Тали Владмирової. Трішки детективу, дрібка урбан-фентезі, порція сімейної драми, склянка мелодрами (і то доволі стереотипної), додати впізнавано неприємної провінційної сірості та притрусити містикою. Жанровий коктейль тут вийшов такий, що сюжет носить зі сторони в сторону, але ота сама жменька містики – це потерчата. Мотив і сам по собі цікавий, і обіграли його письменниці небанально.

33630096

Як хочеться чогось українського, але міська зима не влаштовує – можна податися в бік карпатської. Якщо “Зозулята зими” є жанровим міксом, то “Волковиці” Марини Смагіної – спробою втрамбувати в одну книжку три різних. Студентське урбан-фентезі про пошуки коріння – checked (і це найживіша, але не найбільша, на жаль, частина тексту). Міфологічне фентезі про конфлікт та співжиття людей та прадавніх лісових сил – checked (ідея хороша, але місця їй приділили мало). І нарешті – готичний вихід з усіма впізнаваними елементами: аристократи, селяни, стара садиба, заборонене кохання, одержима дитина, таємнича нянька, молодий герой – повний комплект, але на карпатський матеріал він ліг кривенько. Зате епізод в засніженому лісі вийшов кріпі – що є, то є.

5246

А загалом, щоби створити сумовито-лячну атмосферу навіть не обов’язково використовувати містичні чи готичні елементи. Однією з по-своєму найстрашніших зимових книжок для мене є “Ітан Фром” Едіт Вортон. Маленька повість про несподіване кохання. І його наслідки, розгрібати які довелося все життя.

47209_74397

Ну а як вже братися за готику, то можна це робити як Дафна Дю Мор’є. В цій збірці є і яскраво літні (навіть курортні) моменти, а є й осінньо-зимові. Наприклад, кілька дуже моторошних сцен в “Яблуні“. Але правдешню зимофобію можна забезпечити силами одних лише “Птахів“. “За ніч на третє грудня змінився напрямок вітру і настала зима”, – і поїхали далі.

20170404

Взагалі, по-хорошому страшна зимова книжка вправно виплітає безнадію. У “Станції одинадцять” Емілі Сент-Джон Мандел разом із першими снігопадами приходить епідемія грипу. Нічого незвичного? Добре, тоді так – пандемія грипу. Цілком собі апокаліптичного масштабу. але, фух, там є й постапокаліптична частина (про книжку є окремий пост).

Konni_Villis__Kniga_Sudnogo_dnya

Про пандемію грипу в майбутньому можна почитати і в Конні Вілліс. Але пандемія, що її спричинив принципово новий штам, там справді у майбутньому. А є ще минуле, до якого серед зими потрапляє студентка історичного Ківрін. І там вже царює невблаганна чума.

8694389

Із невблаганним стихійним розмахом діють сили і в “Безсмертному” (я тільки половину книжки наразі прочитала, але мене вже переконали). Сили різні – як брати і споконвічні конкуренти Цар Життя та Цар Смерті, Кощій та Вій, так і… більшовики. Роман Кетрін Валенте – це ретелінг російських казок у сетингу встановлення радянської влади в Петрограді-Ленінграді. Поєднання вийшло абсолютно пекельне.

18340081

А якщо розвернутися більш традиційної горорної містики, то є, наприклад, “Зимові люди” Дженіфер МакМехон. за кількома сюжетними лініями – це сімейний трилер про нещасних дружин і нещасних дітей. А де кріпота? А приблизно в тому місці, звідки визирають індіанські легенди навроді тих, якими скористався Стівен Кінг. Тими, що розказують, що якщо дуже хотіти і знати “що” робити, то можна вмовити найближчих повернутися. Але чи варто це робити?

3974

Ну і last but not least – найстрашніша “зимова” книжка серед всього, що я читала. Бо вона про безальтернативну зиму і людей, що вирішили попхатися в саменьке її серце. “Терор” Дена Сіммонса розповідає про арктичну експедицію середини 19 століття – пошук славнозвісного Північно-Західного проходу. Дуже невдалу експедицію – кораблі Її Величності “Еребус” та “Терор” он лише кілька років як знайшли. Що сталося з її учасники напевне не знає ніхто. Але американський письменник пропонує свою версію. І я не знаю, котра її частина мене лякає більше: та, де страх, голод та жадоба влади доводять до смертовбивства (/тихесенький голосочок/ і канібалізму!)? Чи та, де нахабних білих людей зустрічають місцеві сили, осягнути межі яких зайди не здатні…

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s