На мій преглибокий жаль, оптимістичний план: докопатися до найдавніших дудлових шарів – минулого року довелося відмовитися – із суто технічних причин. Тому багато місяців я себе втішала думкою: “Може, там і не було нічого надзвичайно цікавого?” – і накопичувала письменницькі дудли за 2017 рік. Настав час ними поділитися, бо уже цікавезне у 2018-му почало з’являтися.

(У зворотньому хронологічному порядку) 2017 року дудли вітали з річницями таких письменниць:

• Грація Деледда – одна з найвідоміших італійських письменниць і нобелівська лауреатка. Її навіть видавали українською, і я страшенно шкодую, що завтикала купити книжку – тепер її складніше знайти.

• Беґума Рокея вважається однією з перших феміністичних мислительок-мусульманок, а також вона відома індійська поетка, казкарка. есеїстка – і авторка кількох феміністичних утопій.

• Ракель де Кейрош – бразильська письменниця, перекладачка та журналістка, перша жінка, яка увійшла до складу Бразильської академії літератури.

• Сестра Хуана Інес де ла Крус – поетеса, абсолютна зірка мексиканської барокової літератури, з творчістю якої широко коло українських читачів познайомили порівняно нещодавно, зате системно і вичерпно (так, це я про чотиритомник від Видавництва Анетти Антоненко).

• Неллі Кампобелло – ще одна мексиканська письменниця, яку прославила хроніка революційних подій, змальована з точки зору молодої жінки.

• Магда Сабо – одна з найбільш знаних угорських письменниць 20 століття.

• Ґлорія Анзальдуа – американська письменниця з мексиканським корінням, одна з творчинь (і теоретично, і практично) літературного напрямку “Чікана” – творів, які проговорюють досвід американок латиноамериканського походження, незрідка написаних дуже специфічною мовою (іспано-англійським суржиком, якщо по-нашому).

• Емілія Пардо Басан – дуже відома іспанська письменниця, одна з ключових класиків ХІХ століття.

• Кора Кораліна – знову бразилійка – “несподівана” поетеса, яка опублікувала першу збірку у 76 років.

• Асія Джебар – (от знову змушена це писати) одна з найвідоміших письменниць країн Магрибу, єдина представниця алжирської літератури в моїй читацькій практиці.

• Хуана Паула Мансо – аргентинська протофеміністка, яка боролася за освіту для дівчаток і… прославилася зокрема написанням історичних романів.

• Марія Самбрано – іспанська письменниця, католицька мислителька, перша жінка-лауреатка премії Сервантеса.

• Місудзу Канеко – японська поетка.

• Белла Ахмадуліна – відома російська поетеса.

• Мінна Кант – фінська письменниця, одна з перших авторок, хто писала фінською мовою, а не шведською.

• Флора Нвапа – перша нігерійська письменниця, твори якої вийшли друком, і перша широко відома африканська англомовна письменниця (а ще – політична діячка, яка неодноразово отримувала міністерські портфелі, але сьогодні не про це).

Отакий був дудлорік. Помітно, що Гугл почав ретельно придивлятися до неочевидних (для західноєвропейського чи північноамериканського погляду) культурних пластів. Хочеться вірити, що не через те, що очевидні варіанти за кілька років вичерпалися.