“Вісник екранізацій” взяв тимчасову відпустку (не траплялися мені останніми тижнями екранізації), але є щось неправильне в тому, щоби розповідати лише про книжки та ляльок. Тим більше, що в червні один невеличкий серіал певною мірою замінив мені книжку. Пам’ятаєте, в літньому челенджі від ГудРідз на червень було завдання “Книжка про рибалок або риболовлю”? Прочитати я нічого такого не прочитала. Натомість подивилася 10 серій про майже оте саме.

Маленьке американське містечко Брістоль-Коув, що на західному узбережжі, живе з промислового вилову риби та (в найкращі часи) з туризму. Тутешні мешканці призначили своє місто “Русалковою столицею світу”. Треба ж людям мати зиск з легенди про те, як один з батьків-засновників привіз собі жінку з моря (спойлер: скінчилося все погано). Тому нині хтось заробляє на траулерах, хтось – на сувенірах, а молодий морський біолог (за сумісництвом – блудний син місцевого багатія і праправнук того самого батька-засновника) Бен та його дівчина Медді рятують великих морських ссавців. Але одного разу в тенета шхуни друзів Бена потрапляє дуже незвичний морський ссавець. Імовірну русалку швиденько вивозять у невідомому напрямку військові, а заразом прихоплюють із собою пораненого рибалку. Тільки друзі бідолашного Кріса його ще шукатимуть. І русалку шукатимуть – її сестра, що здатна перекидатися на людину.

Перший десятисерійний сезон “Сирени” – це типова американська телепродукція другого ешелону класу “Недорого, але видно, що старалися”. Коли я тільки подивилася трейлер, по подумала, що матимемо урбан-фентезі (ну, або містику, то як справа піде) із соціальною проблематикою “Таємниці маленького містечка”. Натомість, Siren – це екологічна фантастика (тверда НФ там і повз не пробігала, але періодично герої намагаються щось там для себе прояснити) про зіткнення двох світів з типовими для піджанру конфліктами. Один – “зла воєнщина”, готова заради подоби вигоди винищувати рідкісні види, проти шляхетних вчених. Другий – цікавіший – крутиться навколо зіткнення з Іншим. І хоча в обох випадках в другій половині сезону серіал вирулює на надто добре змащені рейки жанрових штампів, те, як тут вирішена проблема контакту з невідомим, зроблено цікаво.

Що прикольного в “Сирені“:

• русалки! Маю певний сентимент до неміфологічного, а ммм… більш біологічного відображення русалок в масовій культурі. Отут з цим все нормально. З одного боку, русалки здатні відрощувати собі ноги і певний час знаходитися на суші. З іншого – вони від того не стають людьми. Тутешні русалоньки – небезпечні хижаки, завжди готові вирішити конфлікт методом ламання шиї чи відкушування голови. Воно, зрозуміло, що з часом тема вирулить (і вирулює) на “We are also human”, але зображення перших днів Рін серед людей – безцінне. Трішки екзотичну зовнішність Елін Павелл підкреслено гримом (і привіт uncanny valley), пластику переляканої, але дуже небезпечної хижої істоти акторка зображує круто, як і шлях адаптації русалки до незвичних обставин. Жести, міміка, перші “людські” звички Рін – от, правда, гарно все зроблено. Ну, і… Зубки! У цих русалок зубів аж забагато.

• те, як зображено реакцію людей на незвичне. Якщо люди дивно поводяться – певно, наркомани. Не говорять англійською – точно мігранти-нелегали! З’явився труп дуже проблемного чувака, якого бачили поряд з тендітною дівчиною, – хтось дівці допоміг, не сама ж вона здоровилові шию зламала! Усе, що не вписується в стандарт, має бути негайно скасовано, бо як жеж оце інакше. Воно в багатьох ситуаціях працює, але мене окремо тішили всі ті епізоди, в яких Рін сильно недооцінювали з огляду на її зовнішню “безпечність”.
• симпатичний каст (другого плану). Алекс Роу в ролі прекрасного лицаря Бена – нічого особливого, Фолі Еванс-Акінгболі (Медді) теж роль не дає простору, щоби розгорнутися, але інші, особливо старші, актори час від часу добряче смалять. Було дуже приємно побачити Ґіла Бірмінгема (ну, так – мудрий шериф-індіанець – це трохи, окей, не трохи, стереотипно, але разом з тим).

• також сподобалося, що тут оті самі проблеми маленького містечка мають економічний та екологічний характер (а не знову чергова пачка давніх злочинів, тобто, такого теж дрібочка є, але то вже дуже давні злочини). тим більше, що тут справді йдеться про серйозну проблему: як має виживати містечко, зав’язане на рибальство, коли рибальство намагаються обмежити з екологічних міркувань.
• пейзажі. Які тут пейзажі! Північний Захід Штатів знімали, як то водиться, в Британській Колумбії, і Британська Колумбія – молодчина!

Загалом вийшло простенько, але по-своєму мило. 10-серійний сезон чітко ділиться на дві арки, перша мені була цікавіша, але друга – цілком логічне її продовження. Просто залізло в надто стандартний степ. Нічого аж такого в цьому серіалі нема, це типове факультативне видиво, але незвична тема, цікаві візуальні рішення та оцей флер актуальної проблематики мені зайшли на ура. На літо взагалі саме те.

Трейлер: