Вогник надії. “Дівчинка, яка випила місяць”

Останнім часом у нас дедалі частіше з’являються підліткові й дитячі фентезійні книжки про прадавні небезпеки лісу. В першу чергу одразу згадуються “Ті, що не мають коріння” Наомі Новік, а слідом за тим підтягуються і “Волковиці” Марини Смагіної, і “Дрімучий ліс” Анастасії Лавренішиної (оце ще не читала, але дуже хочу), ще дещо… І от одна з дитячих новинок видавництва Віват якраз про це саме – про світ людей, що зчепив зуби та з останніх сил тримається в жорсткій опозиції до Лісу та Болота. Тільки американська письменниця Келлі Барнгілл одразу розставляє акценти трохи не так, як можна було очікувати.

DSCN6226

Сумна маленька держава Протекторату нидіє між лісами й болотами. П’ять сотень років тому поблизу сталося виверження вулкана, що серйозно змінило місцеву екологічну систему. І ще добре, якби проблеми полягали лише в тому, що їжі недостатньо, а єдиний безпечний шлях крізь хащі та трясовини контролює Рада старійшин (з виклично гуманних міркувань, а ви що подумали?). Ні, в лісах та болотах окрім підступних гейзерів з отруйним газом та бездонної твані, зачаїлася найбільша небезпека – стара відьма, зловорожа до всього живого. І якщо раз на рік не принести відьмі в жертву немовля – на народ Протекторату чекатиме щось жахливе. Правда, ніхто не знає, що саме. Але це й не дуже важливо. Бо насправді, відьми – нема.

Вони йшли і знали, що відьми не існує.

І ніколи не існувало. Був лише небезпечний ліс і одна-єдина дорога, а також контроль над життям населення, яким насолоджувалося багато поколінь старійшин. А відьма – тобто віра в її існування – була вигадана для заляканих, пригнічених, поступливих людей, які жили огорнутими в серпанок суму, з притупленими почуттями й пригніченим розумом. Усе це було надзвичайно зручно для безмежного панування старійшин, Не дуже приємного, до речі, але нічого не вдієш.

Отакої. Казка про постправду для середнього шкільного віку? Про це у “Дівчинці, яка випила місяць” також є. Але є там і відьма (навіть сильно не одна), є затишний болотяно-лісовий світ, сповнений не лише небезпеки, але й краси, магії та поезії, і є Луна – жертовне дитя, яке не просто вижило, а й випадково стало вмістилищем занадто могутніх сил.

Поєднання антиутопії для молодших підлітків та чарівної казки? Ну, буває. Але в романі Келлі Барнгілл ці, на перший погляд, не в усьому сумісні елементи (у нас тут про опір системі чи про радість дива?), працюють на спільну мету. Вони не те, щоби створюють світ, світ тут по-притчевому схематичний, вони допомагають увиразнити правила, за яким цей світ працює.

З одного боку – соціальне та умовне. Похмуре колишнє Очеретяне Королівство з його жорсткими правилами, прибитим до землі, як жито після грози, населенням і панівною верхівкою, що може, хоче і все одразу – картинка неприємна. Тим більше, авторка доволі безжально підходить до реалізації того самого питання опору. Роль особистості в історії – це якраз до “Дівчинки“, бо тут на бунт або беззастережно йдуть безумці, або повільно й вдумливо зважаються представники панівних станів, які схильні забагато думати. Трохи жорстоко, але по-своєму правдоподібно. Хоча саме в американській дитячій літературі революційні теми формату “Влада нам бреше” мене останнім часом трохи бентежать.

З іншого боку – природне й безумовне. Наскільки неприємним місцем є сірий, хоча й безпечний Протекторат, настільки чарівним – світ лісів, боліт та хатинки-дерева біла кратера поснулого вулкана. Герої цього “крила” тексту – відьма Ксан, що годує жертовних немовлят зоряним сяйвом та знаходить їм прийомні сім’ї, болотяний монстр Ґлерк, що з’явився раніше за магію, дракончик-крихітка Фіріан і сама маленька Луна, яка випадково ковтнула світла не зірок, а місяця – яскраві, їхні стосунки – ніжні й сповнені любові, а триб життя – гармонійний та привабливий. Не вповні, звісно, один з головних сюжетних конфліктів в “Дівчинці, яка випила місяць” торкається проблеми непідсильної сили. Крихітку Луну, нездатну контролювати свої чари, зв’язують закляттям, яке розвіється лише у її 13 років. Але побічні ефекти виявляться дуже далекими від уявлення про природне.

Це мені вже вдруге за останні місяці зустрілася книжка, де магічна трансформація є метафорою дорослішання і саме через неї пояснюється криза підліткового віку. Про “Пісню зозулі” Френсіс Гардінг ще, може, якось, напишу, але в Келлі Барнгілл теж про це чимало. Луна дорослішає, Луна змінюється, Луна починає хамити старшим, ризикувати на рівному місці та лізти в такі халепи, що ну його ой. Дитина зіпсувалася на рівному місці (і сама розуміє, що з нею щось не те відбувається), дитину розривають на шматки незвідані сили, як жити далі? Луні простіше за середньостатистичного підлітка – її криза має пояснення. Але сама ця криза проговорена дбайливо та уважно, що робить “Дівчинку” певною мірою терапевтичним читанням.

Дорослішання в цій книжці – наскрізний мотив. Відьма Ксан, яка змушена подорослішати надто рано, бо залишилася останньою зі свого роду. Дракон Фіріан, який попри все лишається малям, – бо так безпечніше. Племінник старійшини Антейн, якого до самовбивчої місії змушує батьківство. Та й увесь народ Протекторату, перед яким нарешті постає необхідність прогнати облуду і взяти відповідальність за свої життя у власні руки – і постає ця необхідність з паростків призабутої надії на те, що світ може бути інакшим, може, й не лагіднішим, але справедливішим. І може здатися, що в романі дорослішає все. Але ще тут є константа, вічна цінність, стрижень, що тримає весь цей світ. І за це я письменниці дуже вдячна. Бо божество-деміург, що визначає навколишню дійсність словами, – це прекрасно само по собі. А коли це божество – чотирируке болотяне чудовисько, що думає віршами, – оце вже прекрасно захмарно.

Він відчував, як сяйво любові випромінюється назовні. І звір жадав слів, щоб пояснити, що він відчуває.
Так з’явилися слова.
І звір жадав, щоб ті слова зійшлися докупи й пояснили те, що він мав на увазі. Він розтулив рота – і вийшов вірш.


Я вдячна видавництву Віват, яке надало мені можливість прочитати цю книжку для огляду.

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s