Срібло, сніг і три дівчини. Spinning Silver

Навіть з найулюбленішими книжковими жанрами буває по-різному. Тобто, буває фентезі і фентезі: просто читання в межах конвенційно дозволеного або таке, що відповідає всім – навіть найпотаємнішим – очікуванням від того, яким це фентезі має бути. Найчастіше книжки потрапляють десь у середину цієї шкали. Але іноді зустрічається і та, яка тихенько шепоче: “Хочеш, щоб майже все було так, як тобі подобається?”. І от цього разу таку книжку написала для мене Наомі Новік.

 

У невідомо-настільки-давні часи у невідомо-настільки-далекому царстві Литвас люди десятиліттями потерпають від дедалі суворіших зим. Весна приходить все пізніше, жито сходить все гірше, їдла лишається все менше, а податки платити майже нема чим. І якщо місцеві феодали ще беруть оброк натурою, то загадкові крижані Staryk (давайте я їх далі Прадавніми зватиму, пізніше поясню чому) невпинно полюють на золото. І кожна монета, і кожна каблучка є загрозою – бо прийдуть по неї Прадавні і перетворять всіх на лід. Але для того, щоб все скінчилося якнайгірше, не треба навіть золота мати – достатньо вполювати тваринку зі сніжно-білим хутром. Усе біле в лісі належить Прадавнім. Майже все срібло належить Прадавнім. Але одного дня гордовита донька лихваря Мір’єм занадто голосно каже: “Я вмію перетворювати срібло на золото!”. І ця секунда пихи назавжди змінить життя трьох дівчат та всіх їхніх близьких.

Недаремно я нещодавно називала Spinning Silver живим втіленням списку “Усі Ксеніни кінки”, бо десь так воно і є. Наомі Новік написала таку спеціальну книжку для мене, що аж незручно викатувати претензії класу: “А тут можна було квазіслов’янську тему ретельніше проробити, а романтичну лінію – осьтамочки трохи спрямити” (про головне “недодали” взагалі не можу згадати, бо, по-перше, спойлер, по-друге, – в порєдному товаристві про таке вголос не розказують). Тим не менш, недоліки у цієї книжки є, історики від неї плакатимуть палючими сльозами, а лінгвісти підноситимуть їм хусточки, відриваючи від серця. Але мені ця книжка полюбилася тією беззавітною любов’ю, якою багато хто любить попередню книжку авторки – “Ті, що не мають коріння“. І я навіть можу пояснити – чому. Так-так-так, вся справа в кінках.

Кінк №1 – я люблю ретелінги. Якщо в Uprooted Новік вибудовувала мікс зі слов’янських казок з акцентами на їхнє “бабо-ягине” та “зміїне” крила, то зі Spinning Silver виходить навіть цікавіше. Перший погляд: Румпельштільцхен обійнявся з пані Метелицею та Розумною Ельзою. Другий погляд: а, нє, це не пані Метелиця, це Морозко. Третій погляд: ой, блін, це що – зараз буде Мар’я Морєвна? Буде, буде! – радісно відповідає нам книжка. Тут ще й не таке буде! І вийшов з того світ скажено заміксованої Міттельойропи з виразним московитським компонентом. З фольклорно-переказної точки зору то все цікаво. З фентезійно-геополітичної – трішки ой.

Кінк №2я люблю фентезі з екзотичним колоритом. Якщо дивитися з позиції англомовного читача, то в Spinning Silver екзотики – ви тільки не заляпайтесь! Для нас… Для нас вже складно. Литвас Наомі Новік – це очевидний парафраз ВКЛ, тільки письменниця чомусь вирішила додати туди трохи Московії і дрібочку Речі Посполитої часів глухого занепаду. І вийшло в неї щось доволі складне для травлення: недоімперійка, яка майже змушено розширюється і завойовує сусідів, бо їсти щось треба. Правлять нею царі, які на диво залежні від просто “бояр”, і особливо – від свіжопіднятих з “грязі в князі” магнатів-воєначальників. Місцями там міцно тхне пізньою Візантійською імперією, але з точки зору манери будувати хронотоп – ні, не б’ється. У світі Spinning Silver низи живуть в невиразному середньовіччі, а от у верхів вже радше ранній модерн з цікавими забаганками. Щоправда, про верхи тут небагато, проблеми низів письменницю більше хвилюють.

Кінк №3я люблю фентезі із “соціальщиною”. Соціальщини в романі багацько, проблематика змушує. Проблема номер один: як виживати в стані перманентної кліматичної катастрофи (натяки на Малий Льодовиковий період checked, але тутешні Прадавні суворіші). Проблема номер два: як жити під владою чужинців (антиколоніальні настрої ненав’язливі, але таки checked). Проблема номер три: як виживати серед чужинців, якщо ти не влада. Отут вже американська авторка розгулялася добряче. У світі Spinning Silver є євреї, і Наомі Новік “позичила” їх в нашого світу практично без “редагування”. З огляду на те, що все інше перемішане, як куліш в казані, така пряма трансплантація виглядає трохи дивно і місцями межує з фан-сервісом. Але тема розкрита повністю – тут нема де правди діти. Тому тут є родина Мір’єм, тут є огороджене стінами гетто у великому місті, є натяки на гоніння, прямо змальовані етносоціальні конфлікти, є дилема “Чи можна перетворювати срібло на золото в шаббат”, а ще є крезануто-потужна сцена, в якій король Прадавніх (тобто фактично – крижаний ельф) танцює хоро на єврейському весіллі, і вся ця тема із “Зима сувора і вбила багатьох, але ми вижили!” є настільки прозорою, але разом з тим несподіваною метафорою ХХ століття, що я, дочитуючи її, вже натурально ридала. А ще там є майже діббук, трохи молитов на івриті (але чомусь немає (майже) нічого на ідиш), коротше кажучи – там багато чого є з того, що у фентезі нечасто зустрінеш.

До речі, про ельфів. Кінк №4я люблю ельфів, але нетолкінівських. І тут їх є! Staryk у Наомі Новік (те, що для американських читачів приємна слов’янщинка, для мене – не ті асоціації, тому я їх подумки і переробила у Прадавніх – за змістом наче й ок) – це… А знаєте, це – майже Інші в Джорджа Мартіна, але такі, якими вони є у пролозі до “Гри престолів“, а не в серіалі. Тобто – вишукано прекрасні і абсолютно чужі крижані створіння. А так – ельфи, з деякими традиційними заморочками, з конституційною нездатністю брехати і з повним нерозумінням, як поводитися з людьми, якщо не як із кормовою базою. Ельфи огидні і прекрасні, і (увага: спойлер!) пейрінг з ельфом в цій книжці є! Правда, трохи не такий, як можна було очікувати (кілька епізодів гендерної інверсії included).

Кінк №5я не люблю традиційну токсичну романтику. Заради справедливості, Наомі Новік, схоже, також, і вона зробила багато для того, щоби романтичні лінії в тексті не лізли нахабно на перший план (у кожної героїні є й важливіші заняття) і не були аж занадто передбачуваними. Заради ще більшої справедливості, кожного з двох Загадкових Засранців авторка позбавляє флеру загадковості, але доволі традиційним методом “Не ми такі – життя таке”. Чувакам, звісно, співчуваєш, але жанрової революції не сталося. Просто цього разу дівчата опинилися нагорі, бо вони того варті.

Кінк №6 – романтика то таке, але головне – щоби в книжці були цікаві головні героїні, і – бажано – на будь-який смак. Героїні в Spinning Silver справді в асортименті. Три з них ключові. Мірою зростання мого інтересу:

  • Ванда – селянська донька з мєсних, ота хрестоматійна сіль землі з непробивними моральними орієнтирами. Дівчина, яка рано втратила матір і зростала з батьком-аб’юзером, але знайшла в собі сили виборсатися зі співзалежності і почати вибудовувати свої персональні родинні зв’язки. А ще це дівчина, яка багато кому рятує життя – отака в неї цікава спеціалізація.
  • Ірина – князева донька з пришлих. Негарна, але дуже розумна дівчина, яка була картою в рукаві свого ласого до влади батька, але змогла сама себе розіграти як козир. Образ Ірини взагалі цікавенний якраз тим, що він – про той самий легендарний політичний вплив, що їм оперує “жінка-шия”. А ще це про ріалполітік і про конфлікт персональних та колективних цінностей. Ірина – молодчина і дуже ефективна цариця, але це ефективність, присипана попелом дуже неприємного вибору.
  • Мір’єм, моє золотко /змахуючи сльозу/ – донька лихваря-єврея. Розумниця, лихварка, талановита спекулянтка, раціональна й виважена дівчина з чітким розумінням мікроекономічних процесів – і разом з тим, готова на самопожертву героїня. Мір’єм (як і Агнєшка з Uprooted) – це доволі спірна рольова модель, але мені таких дівчат у фентезі не вистачає. І в будь-якій літературі не вистачає. Бо її образ – це в першу чергу про розум, а не про почуття, і це цінно. І взагалі, чому всі кажуть слово “вигода” з таким виразом обличчя, ніби в тому є щось погане?

Кінк №… Вони ще в мене є. І в Spinning Silver вони проілюстровані, але це вже надто дрібні деталі або надто великі спойлери. Хотілося б вірити, що цей роман також видадуть українською. Або хоча б екранізують. Або… кінець кінцем я завжди можу його перечитати і знову зануритися в історію, написану так, мов спеціально для мене. А це дуже приємний досвід. І дуже рідкісний, а тому – дорогоцінний. Десь так, як чарівне срібло, яке перетворилося на злато.


Лайкнути пост гривнею на нові книжки можна за посиланням

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s