Янголи не те, чим здаються. “Таємниця покинутого монастиря”

Підвищені казкові потреби, про які я вже була згадувала, призвели до того, що протягом останніх тижнів я не читаю майже нічого, що не було би підлітковим фентезі (навіть якщо це фентезі прикидається кіберпанковою фантастикою). Результати в такого режиму трохи неоднозначні. Над деякими книжками я сумно зітхаю: “Шкода, що мені давно не п’ятнадцять, тоді, може, справді сподобалося”. А от інші – навпаки – виразно нагадують, як це – читати ледве не з ліхтариком, бо несила відірватися. Сьогодні розкажу якраз про таку книжку.

DSC_1093

Невдовзі після завершення Другої світової війни з неба над Польщею почали падати янголи. “Мають, мабуть, врятувати Польщу від безбожних комуністів” – вирішили люди і призвичаїлися до нової реальності, в якій крилатих гостей треба переховувати від чорних воронків. Минуло кілька років, і з одним з таких янголів зустрілася тринадцятирічна Ніна. Чарівна істота повідомила дівчині, що вона дуже хороша (сама Ніна в цьому, правда, трохи сумнівається) і має поїхати до маленького потаємного містечка та оселитися там у покинутому монастирі разом з групою інших підлітків. Отак десь починаються численні фентезійні твори про Обраних, і роман Анни Каньтох – не виключення. Тільки тут героям майже одразу повідомляють: янголи пильнують, діти, бо Обранець серед вас один. Ви поки тут походіть, порозважайтеся, літо ж надворі. А що посеред саду дивні мертві дерева ростуть, містяни ледь пригадують, що десь там поряд монастир існує, а у підвалі зачинене something nasty – то ви на те уваги не звертайте, все гаразд. Головне – вірте нам. Але Ніна – дівчинка розумна, спостережлива й не чужа фантазії. І їй однакового складно і не звертати увагу, і беззастережно вірити.

Ого. “Таємницю покинутого монастиря” мені порекламувала людина, чиєму смаку я довіряю, але я все одно не чекала, що підліткова книжка мені аж так сподобається. Ні-ні, вона не є якимсь ідеальним читанням (більше того, польська письменниця торкається кількох настільки дражливих тем, що їх можна сміливо зарахувати до болючих), але кілька моментів з легкістю завоювали мою перегодовану фентезятинкою прихильність.

По-перше, “Таємниця” – це такий чесний пригодницький роман, що давно подібне не траплялося. По-своєму дуже олдскульний, з багатьма обов’язковими елементами жанру і традиційними “назвами-спойлерами” до кожного розділу. Але з оцією традиційністю Анна Каньтох заграє цілком постмодерново. З одного боку, її героїня є поціновувачкою жанрової класики, що дозволяє із задоволенням погратися в ненав’язливу інтертекстуальність. З іншого – ця головна героїня все ж таки дівчинка, а не відважний, ну, як, ну не знаю, Джим чи Дік у вакуумі, і це має свій ефект. Ніна взагалі на диво адекватна ситуації. Вона розумна й спостережлива, не чужа авантюрності, але уявлення про життя у неї здебільшого теоретичні (з тих-таки пригодницьких книжок та мистецтвознавчих енциклопедій), бона боїться, їй хочеться на ручки, їстоньки, і щоби хтось дорослий негайно прибрав усю бяку. Таких дорослих нема? Ну, що ж, доведеться все самим.

Якби в монастирі знайшлася хоча б одна розсудлива особа, дівчинка відразу би – і з великою радістю – переклала відповідальність на неї (що зовсім не підпадало під категорію героїчного вчинку).

Додатковим харАктерним смаколиком тут є сумніви. Ніна сумнівається, що вона гідна потрапити до такої компанії. Ніна сумнівається, що її віра достатньо міцна, щоби довіритися янголам, які щось мудрують. Ніна сумнівається, що саме вона є обраною. Але в глибині душі хоче нею бути. Але боїться, що не подужає. Але… Але звичайною дитиною бути спокійніше, аж надто, коли хочеться на ручки. Тож з головною героїнею тут все добре (це якщо подібні героїні не дратують). З іншими трохи гірше. По-перше, бо їх забагато. Тільки ключових підлітків тринадцятеро – та, рани Божі, я їх не одразу навчилася розрізняти між собою, особливо, якщо зважити на те, що в кількох сценах фігурував то Тимек, то Томек, і я сотню сторінок мучилася, то один хлопець чи два (один). По-друге, більшість з героїв – типажі-функції, тому їм складно співчувати, коли все сходить пси. Згодом з’ясувалося, що це не зовсім баг, а цілком собі свідома фіча, ну, але яке вже вийшло.

По-друге, “Таємниця” – це готика. От готика-готика, прекрасна в своїй непідробній прозорій чистоті. Покинутий (неоготичний, ага) монастир, численні тає… ні, не так, Таємниці, підвали, божевільні, картини, які промовляють до уважних спостерігачів, джерело лавкрафтіанського жаху у занедбаному саду, недостовірні (майже всі) оповідачі, загрозливі грози, в живих, мабуть, має залишитися тільки один, гуркіт і тріскіт серед ночі,  каплиця, де ніхто не молиться, й загублена крипта… Коротше кажучи, – майже повний набір. І знову цілком свідомий. Ніна – читачка просунута, вона навіть “Монаха” читала. Схиляюся перед дитиною, я з аж такої класики тільки “Замок Отранто” подужала. І от воно все таке начебто підліткове, але Анна Каньтох вправно нагнітає атмосферу повзучого сірого божевілля, і деякі сторінки тут – цілком собі переконливий горор. Тільки прикінцеве сюжетне пояснення мене трішки засмутило. До мотивації янголів – жодних питань, ок мотивація, а от походження їхнє… От нащо було псувати мою кришталеву готичку таким жанровим міксом? І тут постмодерн. Ну нехай. Бо сама по собі ідея багата і на наступні книжки її стане.

По-третє, “Таємниця покинутого монастиря” має дуже своєрідну психологічну складову. Про Ніну і її сумніви я вже розповідала. Але наскрізна тема тут не тільки віра в себе чи віра в Бога. (От якраз все, що стосується природи віри і природи янголів – найчутливіше місце в тексті. Мені зайшло добре, дуже цікаво було, що таке-от пишуть просто в нас на очах у сучасній Польщі, але і розвиток сюжету, і міркування Ніни більш чутливих до проблематики людей можуть неприємно зачепити.) Тут ще є безсмертна проблема протистояння особистості і колективу. І на такому матеріалі – це абсолютно прекрасно. Пострадянські навички читання між рядків нам кажуть: коли людина опирається “комуністичному” колективу – це добре. “Ага!” – радісно каже нам роман, і от уже Ніна змушена протистояти не совєтам, а своїм же одноліткам, при чому виступати з позицій безбожної єретички, котра сумнівається в пресвятих янголах, які от-от і врятують нам Польщу. Ніні не вірять, Ніну зневажають, над Ніною сміються і погрожують фізичною розправою. “Таємниця” – це ще й книжка про “лагідне” підліткове цькування формату “Ми ж лише для твого блага!”, про коліщатка тоталітарної секти, про (авто)газлайтинг – “Може, це я все неправильно розумію?”. Якби авторка докрутила цю тему до логічного завершення – вийшло би дуже круто, але не по-підлітковому, і продовжень би у книжки не було. Але і так вийшло і взагалі цікаво, і з педагогічної точки зору.

Отже, пригоди+готика+непогана психологічна складова = та сама несподівано цікава підліткова книжка. Окрім всього іншого, це ще й щирий page-turner – сама не зрозуміла, як ці 560 сторінок за два дні пролетіли. І нехай до деяких авторських рішень залишилися товсті такі питання (до сюжету, до того, що обіцяної повоєнної Польщі малувато – бо сюжет герметичний, до героїв з нерозписаним бекграундом), дуже хочеться читати далі. Польською у циклі вже три книжки є. То коли там чекати продовження?


Я вдячна видавництву АССА, яке надало мені можливість прочитати цю книжку для огляду.

2 thoughts on “Янголи не те, чим здаються. “Таємниця покинутого монастиря”

  1. знайомий філолог-полоніст сказав, що для Кантьох такий жанр – це новий досвід, а загалом вона пише детективи (щось там про картопляних чоловічків згадував) і магічний реалізм докупи, але що спільне до всього – так це такий от психологізм і атмосферність. словом, я би хотіла ще щось прочитати, але якщо решта – не фантастика, то хто ж за то візьметься…

    Вподобано 1 особа

    1. Не те, щоби мене обурювала ідея в першу чергу видавати фантастику, але детективи – це теж має бути дуже цікаво (піду пошукаю, вони в сучасному сетингу чи теж ретро)

      Подобається

Написати відповідь до vaenn Скасувати відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s