Останнім часом я дещо занедбала “Графічну паузу”, бо комікси і графічні романи траплялися здебільшого boring та booooring. То ж коли відшукала потенційно цікавий новий онгоїнг, то раділа шалено. Не дуже довго, бо це той випадок, коли теорія цікавіша за практику, але теорія – тобто, початкова концепція – там справді ого!

Ідея насправді дуже проста: давайте змішаємо один відомий соціальною нерівністю сетинг з іншим. Вікторіанство з кіберпанком. Додамо впізнавані характери, відголоски актуальних сьогодні політичних проблем, увиразнимо антиутопічні нахили сюжету і приперчимо це все янг-адалтовим пафосом боротьби за все хороше проти всього поганого. І що вийде? У кількох американських та британських авторів та художниць вийшла “Олівія Твіст” – гендер-світч ретелінг роману Діккенса.

2050 рік, над Лондоном височить мегахмарочос “Вертикальне місто”, де живуть американські багатії, які встигли знищити власний континент. Британці живуть на землі. Колишні британці – нащадки мігрантів – живуть в концентраційних таборах.

Мігрантські діти ростуть у робітних будинках, підпорядкованих корпораціям (власне, одній). А коли дитині виповнюється вісімнадцять, вона має йти на всі чотири сторони, всі з яких – працювати на ту ж таки корпорацію, тільки тепер добровільно і з піснею. Але сирітка Олівія випадково зустрічає п’яту сторону: злочинне підпілля, учасниці якої можуть допомогти їй врятувати маленького Піпа – іншого сироту з робітні.

Фух! Забагато всього? Ну, так, тут все по-багатому: типова підліткова антиутопія про “Від нас приховують всю правду” невимушено зустрічає Діккенсівську вікторіанську сльозогінку про сиріток-спадкоємців, яких переслідує зле зло – і всі радісно танцюють. Тут є все, про що тільки можна подумати:

• знайомі герої у нових шатах

• багато знайомих героїв, більшість з яких змінили стать

• причому світч-елементи тут не тільки для фану одненького, тутешня Феджин – не просто кримінальна авторитетка, вона є очільницею правдешнього дівочого бойового сестринства. Всі вони – Есфіри і разом працюють над спільною метою (але більшість дівчаток, між нами, використовують у темну)

• тут типовий кіберпанковий світ – із соціальним розшаруванням, неоднорідним доступом до нових технології і дощем, як жеж без дощу – що

• кумедно поєднується з вікторіанською стилістикою – усі ці короткі штані, картузики, мімімі

• а ще там чимало жартів, адресованих сучасним читачам. Привітаннячка гарбузовому лате, жарти про схибленість дітей на динозаврах чи отаке, наприклад:
• що ще? Непогано промальована динаміка, симпатичні характери, повсякчасний екшен, помережений алюзіями на сюжети Діккенса (не тільки “Олівера Твіста“). А який тут анімешний Монкс!

І все було добре: ідея, стилістика, чесна спроба поекспериментувати із зображенням жіночої групальності, соціальна складова (трохи надмірна, але там в іншому проблема), старанний розподіл антагоністів на “не аж такі погані” та “абсолютне зло” – але… Але те, що сюди завезли замість сюжету – оце вже доволі сумне. І ще нелогічне. І ще надміру пафосне. Так, навіть на тлі першоджерела нелогічне і надміру пафосне. Одна надія – закрили першу арку так, що можна сподіватися на продовження. Матеріал жеж шикарний, може, далі вийде краще? Або, якщо в цих авторів не вийде, то хтось інший продовжить експериментувати. Є з чим, і є – куди.

PS: маленький бонус. Обкладинку до четвертого випуску малювала Сана Такеда. Люблю її.

---

Лайкнути пост гривнею на нові книжки можна за посиланням