Літературна кухня. Марокканська курка за мотивами подорожей Яблонської

Софія Яблонська лишається головною “постмейкеркою” цієї весни. У Вандрівнику про неї писали, пост-цитатник про марокканських жінок робила, а тепер час поділитися ще одним спадком читання “Чару Марока“. Я нарешті зважилася приготувати щось а-ля марокканське. Без маминої допомоги, може, не ризикнула б.

Перебуваючи в Марокко, українська мандрівниця не лише багаторазово пила чай, а часом ще й обідала й вечеряла. Отак вона змальовує гостину у берберів:

По чаю з’явилася смажена курка, по курці – баранина, по баранині – кус-кус, по кус-кусі… і т.д. Все було наготовано на наше прийняття так, начеб він віддавна чекав і сподівався нашого приїзду.

Баранина в моєму випадку – не варіант, виходить, лишається курка та кус-кус. Ну ок. Непевна пам’ять стверджувала, що курка по-марокканському=апельсини+м’ята. Нестримне гугління швидко довело, що все не так однозначно, але з усіх можливих варіантів я обрала-таки той, де були присутні апельсини та м’ята.

DSCN9249

Апельсиновий сік – гуд, лимонний сік – гуд, оливкова олія, кориця… Дещо заборонене одразу відлетіло у вирій, а багато всякого різного чилі замінила дрібочка каєннського перцю.

Усе це стало маринадом, в якому нарізані великими шматками півкурки прохолоджувалися з півгодинки. Тим часом я захоплено чистила й різала апельсини. Ну й родзинки замочувала. До речі, завдяки гуглінню дізналася, як буде кишмиш англійською. Sultana. Мій світ змінився назавжди, тепер він якийсь… більш людоїдський.

DSCN9263

Далі все було просто: поки курка тепло знайомилася з фруктами протягом десь так сорока хвилин, мама запарювала кус-кус (рекомендації на коробці стверджували, що 1:1, ми не повірили і, на наш смак, правильно зробили), а я кровожерливо роздирала м’ятне листячко. Світ змінився, ви ж пам’ятаєте?

DSCN9265

Ще трішечки (тобто, на 5 хвилин залили в пательню залишки маринаду, додали м’яту і подивилися, що з того вийде), і в результаті маємо отаке.

DSCN9276

Плюс кус-кус, плюс салат: тематичне поєднання огірків, апельсинів, оливок, гарбузового насіння та… правильно, м’яти – і вийшла нічогенька вечеря. У себе на кухні теж готуватиму, але, мабуть, не на плиті, а в духовці.

DSCN9283.JPG

Наступна книжка Яблонської про Китай. Ух я тоді! Можливо.

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s