Перший погляд. “Кримськотатарська кухня” від видавництва “Їжак”

Я тут була подумала, що варто зробити нову блогову рубрику (ага, Ксеню, наче ти старі регулярно поповнюєш!). У Першому погляді розповідатиму про книжки, що тільки-но потрапили в моїх загребущі руки, але ними вже хочеться поділитися. Це має бути щось середнє між розпакуваннями, що їх інші люди роблять з книжковими закупами, а я – з новими ляльками, та експрес-оглядами найцікавіших особливостей видання. Бо до читання бува руки роками не доходять, а треба ж ділитися прекрасним! Але перший випуск треба присвятити особливій книжці – я тримала її в руках тільки кілька днів, поки вона не поїхала до майбутньої власниці, і за цей час сумлінно прочитала найцікавішу для мене половину. Ідеться про несподіване та дуже круте видання – напівкулінарну книжку, напіветнографічний наукпоп.

Створення видавництва Їжак для окремо взятої Ксені стало однією з головних “арсенальних” новин цього року. Ура, у нас з’явилися люди, які планують професійно працювати з історією кулінарії, – чи це не диво? І вже першим виданням ці чудові люди зайшли з козирів – розповіли про кримську кухню.

DSCN9401
По правому флангу фото – кхурабіє. Робила за рецептом з книжки.

Кримськотатарська кухня” Олени Соболєвої – це книжка рецептів, що вирішила отримати науковий ступінь. Рецептів в ній багацько, але окрім них тут ще є коротка, але достатньо вичерпна історико-етнографічна розвідка. На перших сторінках ідеться про загальні особливості і тренди кримської кулінарії – в яких умовах кухня формувалася, за яким принципом поділяється за напрямками (спойлер: географія+набір базових продуктів), на які традиції спирається і тому подібне. Основний матеріал поділено на три розділи – обрядові страви, повсякденні страви і страви, що їх кримські татари “вдочерили” на засланні (плов, лагман, самса – оці от загальновідомі хлопці). Кожен рецепт супроводжується короткою довідкою в стилі “Мрія домашніх етнологів” – що за страва, звідки взялася, як готують і чому саме з такою метою. Окрім того, видання містить експедиційні етнографічні матеріали – від фольклорних елементів (прислів’я про їжу, такого плану) до фрагментів інтерв’ю кримських старожилів, які діляться кулінарними лайфхаками або згадують, як ту чи іншу страву робили/подавали в їхньому дитинстві.

Усе, що стосується етнографічної сторони діла – круто, але мааааало, хочеться такого ще. До всього авторський стиль ще й майже не слабує на пташину мову українських наукових текстів. Є деякі питання (переважно до синтаксису), але загалом все це написане приємно людською мовою (так, у мене від деякого “наукпопу” ще досі психологічна травма не вивітрилася). Стосовно рецептів можу мало що сказати, бо встигла їх тільки похапцем переглянути. У тому єдиному випадку, за яким встигла щось приготувати – звернула увагу на деякі особливості саме рецептурної частини. Перша і головна – це адаптація традиційних рецептів з їхнім великим виходом (авторка про це одразу попереджає), присмачуванням “на око” та дуже умовним часом приготування. В деяких випадках вказують конкретний строк перебування в пічці, в деяких – залишають коридор, а от з кхурабіє, що я його пекла, був мій улюблений випадок – слідкуй за кольором. А ще подеколи в рецептах, наскільки я помітила, можуть бути не конкретизовані деякі пропорції чи, скажімо, з кхурабіє у складі був вказаний розпушувач, але в покроковому рецепті не уточнювалося, коли його додавати. Тобто, якщо ви на кухні не вперше і не вдруге – такі речі проблеми не створюють, але якщо потрібна максимально конкретизована інструкція – знадобиться ще й гуглопоміч.

Загалом рецептів чимало, вони цікаві і звучать як аутентичні. Особливо захопливо було порівнювати з “а як у нас”. Оскільки тру_народну кухню я краще знаю не українську, а таки болгарську – то з “як у нас” перетиналося чимало моментів (але овочів “у нас” їдять значно більше). Що ще? Вегетаріанських рецептів небагато, а м’ясні в основному вівцеорієнтовані (оскільки я практично не їм червоного м’яса, а курбан чорба – одне з головних страхіть мого дитинства – в цих місцях млосно зітхала). Є рецепти класичних солодощів. Є рецепти напоїв. Я дізналася, як робити шєрбет! Дуже цікаво читати все, що стосується обрядової кухні та елементів традицій. Дуже гарно вписані ці вставки з інтерв’ю. І взагалі, саме видання – прекрасне.

PS про видання: ця книжка – ідеальний ідеал кулінарних видань. Вона має м’яку обкладинку з клапанами. Я знаю, що для українського ринку це не айс, але це значно зручніше за тверду (яка ще й робить книжку непотрібно важкою). Дуже цупкий папір, якісний друк. Є трохи помилок верстки. Шикарні “інстаграмні” фото і просто неймовірно чарівні графічні елементи. Коротше кажучи, мені такого треба ще! І про інші українські регіональні кухні, і не тільки.

А, і трохи слайдів нашвидкуруч:

  • зміст

DSCN9410

  • малюночки на берегах

DSCN9411

  • рецепт моєї мрії (з дитинства, серйозно!)

DSCN9419

  • ще рецепт

DSCN9415

  • і ще рецепт

DSCN9424

  • а це вже мій знайомець

DSCN9421


 

Лайкнути пост гривнею на нові книжки можна за посиланням

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s