Summertime Craziness. “Артефакти Праги”

Читання другого тому потенційної трилогії – це завжди ризик. Особливо, коли авторка каже: “Спочатку я думала, що це буде stand-alone, але якось воно…”. Тож я чекала на продовження “Варти у Грі” Наталії Матолінець – бо Варта сподобалася, бо Прага, бо перша книжка була цікава, але надто сюжетоорієнтована, а з під того сюжету визирав потенційно дуже цікавий світ. Чекала, але трохи непокоїлася: а чи буде воно круто? Прочитала. Висновок перший: так, це було круто. Висновок другий: усе моє занепокоєння розвіялося, окрім одного – і за сумісництвом головного.

img_0310

З героями “Варти у Грі” ми попрощалися в найцікавіший момент – Гра скінчилася, у Центральноєвропейському конгломераті влада переходить до темної фракції, головні герої дізналися про себе багато нового, а декого ще свіжонадбаною силою по голові бахнуло. Що ж може бути після такого шаленства? За логікою – нормальне життя, але все не так просто.

В “Артефактах Праги” знайома нам двійця вирушає до рідного міста Златана, щоб офіційно підтвердити свій новий статус та спостерігати за обранням нового голови Конгломерату. Але є кілька “але”. По-перше, герої миттю влізають по маківку у центральноєвропейську магічну політику. По-друге, провести ритуал ініціації неможливо – чехи провтикали потрібні артефакти, тож їх треба шукати. По-третє, в Празі відбувається щось дуже дивне – зникають молоді маги, а старші  навіть думати про те не хочуть. По-четверте, на тлі всього цього щастя стосунки Варти та Златана набувають нової кгхм глибини, і це теж суттєво впливає на обставини. А ще навколо точиться звичний герць “Світлі проти темних”, празькі відьми мутять щось незрозуміле, Златан має веселеньку родину та шухлядку з mommy issues, що заважають йому тверезо дивитися на ситуацію, а ще навколишні легенди поводяться дуже нечемно – вони, холєра, чомусь оживають!

Якщо намагатися описати “Артефакти Праги” в трендах” вийде щось навроді такого:

  • тренд цього літа №1літо (і відерце мохіто). Технічно йдеться про вересень, але вересень дуже спекотний, тож авторка переконливо змальовує атмосферу стародавнього міста, що потерпає від погоди та набридливих туристів. Якщо в першій книжці йшлося про Львів очима locals, то “Артефакти” – це про ту Прагу, якою її бачить туристка Варта. Місто загадкове, дивне і з незрозумілим розкладом сил. А, і ще туристичне, як же без цього. До книжки знову дбайливо додали мапу, і після прочитання деякі локації дійсно хочеться оцінити на власні очі.
  • тренд цього літа №2дозований екшен. Спортивне орієнтування зразка першої частини “Всі біжать – і я біжу” дещо змінює характер. В “Артефактах” багацько пригод і біганини, але вони чітко підпорядковані загальному сюжету, працюють не на одну генеральну лінію,  та й сама біганина є значно осмисленішою, хоча це не гарантує, що герої завжди поводитимуться… розумно. В цілому в другому романі набагато цікавіше вибудована динаміка – і на рівні всього сюжету, і на міжепізодному. Окремі екшен-сцени – то взагалі вау! Єдине, що мені не дуже зайшло – час од часу Наталія Матолінець змінює ПОВів. Чому мені це в першу чергу не зайшло – розповім нижче. А, з об’єктивної точки зору, це рішення подеколи викликає сумніви, бо, прімо, Варта і Златан в принципі ПОВи нерівноцінні (бо Златан значно більш поінформований), і щоби їх урівняти, треба хімічити з ситуаціями, занурюючи суддівського хлопчика в стан вимушеної безпорадності (власне, авторка це й робила). Секундо, там ще є технічні моменти, але то таке.
  • тренд цього літа №3політика. О, нарешті я отримала те, чого мені не додали в першій книжці! Ні, Наталія Матолінець не відкрила всі таємниці світу одним махом (більше того – різниця між світлими та темними все ще лишається химерно-непереконливою), але дещо стало зрозумілим. Наприклад, те, чим займаються дорослі маги, які вже підупали на силі, – політикою. Брудні ігри, скандали, інтриги, розслідування, три вагони бюрократії і дрезина цинізму – це ще не повнокровний світ, але він добряче розширився і спостерігати за ним цікаво. Особливо, коли стає очевидним, що шалена львівська вольниця, коли незрозуміло, хто, що і навіщо, – то флуктуація, пов’язана з чисто низовою недоорганізованістю української магічної спільноти. “У дорослих” все значно веселіше.
  • тренд цього літа №4романтика. Отут у мене починаються головні проблеми з текстом, бо… Вибачєйте, фанати і фанатки, мені не подобається Златан. Тобто, це нормальний персонаж і переконливий образ. Я просто не люблю таких бісючих самовдоволених засранців, схильних спілкуватися з навколишнім світом виключно через посередництво маніпулятивних технік. У житті не люблю, а в літературі – особливо, янґ-адалтової, геть погано сприймаю. Тож там, де треба співчувати зародженню кохання, я почувалася старшою пані на призьбі: “Ой, Вартусю, не роби цього. Не роби цього, потім боляче буде! І цього не роби! А це.. Ну, підвіконня, стіл – роби, якщо вже так хочеться, але емоційно не втягуйся. Та шо ж ти робиш? Може, в інший бік подивишся? Бурштин? Нє, не для Бурштина мама квіточку ростила. Може, для різноманітності хтось зі світляків? Пам’ятаєш, який Еверест хлопчик гарний? Він тобі і порадить, якщо треба, і допомо… Варто! Ти куди дивишся? На Віслава? Ні, тоді вже краще Златан, переконала!”. Тож для мене певний напрямок розвитку сюжету був сумом і журбою – не збігаємося ми з авторкою в уявленні про привабливі чоловічі персонажі. Погана новина для Ксені: Златан кепсько впливає на нашу дівчинку. Натурально, є епізоди, де Варта демонструє ознаки співзалежності – вона починає дивитися на світ очима Златана, і це лякає, бо у Златана сприйняття реальності добряче викривлено дідівським вихованням, характером і святою впевненістю, що суддівські рукавички (навіть, отримані нелегальним шляхом) роблять його не просто магічно крутішим – а кращим. Хороша новина для Ксені: якщо дія третьої книжки відбуватиметься в Будапешті (а я маю на це небезпідставні надії) – в ній буде менше Златана, бо <спойлер>.
  • тренд цього літа №5стара-добра магія. Окрім ключової для першого роману біготливо-бойової магії, в “Артефактах Праги” вже багато цікавенького. Тут ідеться про різні типи магічних сил (специфіка Вартових, “архіви” Хранителів), значно більше розповідається про те, як працюють окремі закляття (“Сакре Кьор” – краса і сила!), а ще тут є відьми. Ні, вони і у “Варті” були, але празьких відьом більше, вони відіграють важливішу роль у сюжеті, а ще – вони привнесли в це урбан-фентезі хорошу таку дозу жорсткої казковості і казкової логіки. Шкода, тільки цю лінію авторка не до кінця розкрутила. Хоча, можливо, Вартусі за “неостаточну” жертву ще прилетить. Залежить від того, як в цьому світі працюють закони магічної світобудови, бо знаємо ми про них поки що дуже мало. Ну і сестри Крокови – мої улюблені персонажки, хочу про них вбоквел!

А загалом “Артефакти Праги” є чесними правонаступниками “Варти у Грі“. Це симпатичне динамічне розважальне фентезі, від якого складно відірватися і яке емоційно чіпляє. А що мене воно найемоційніше чіпляло невідповідністю романтичної лінії моїм естетичним уподобанням – то вже таке, буває. Було приємно повернутися до цього барвистого світу магічних пригод і про нього все ще хочеться дізнатися більше. Можливо, в іншому форматі – тому, де пригод менше, а барв і відтінків більше. Але жанр диктує правила гри – підхопилися і погнали!


Я вдячна видавництву АССА, яке запропонувало мені прочитати цю книжку для огляду.

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s