5 причин любити “Барраярську сагу”

Десь навесні я була ділилася теплими почуттями до свого улюбленого урбан-фентезійного циклу. Відтоді рубрика 5 причин любити трохи занепала, але це ж не причина відмовлятися від такого зручного формату! Сьогодні будемо його реанімувати. Цього разу розповім про свою улюблену м’яку фантастику. Вона ж безбашенна космоопера з кровіщою та інтригами, “мелодрама в скафандрі”, пародія на десяток жанрів і парад дивних, стрьомних і дуже прикольних героїв.

Барраярська сага” (вона ж – “Сага про Воркосиганів“) Лоїс МакМастер Буджолд – це такий нефіговий стовп американської соціальної фантастики з купою галузевих премій. Так, все, що я казала про космооперу і кровіщу – в силі. Просто тут дуже багато книжок (на сьогодні – 15 романів, кілька повістей та авторська збірка оповідань), а ці книжки – доста різні за жанрами, фантастичними напрямками, інтонацією та настроєм. Перша книжка, “Скалки честі“, вийшла вже далекого 1986 року і – увага, майже не спойлер! – наскрізний герой всієї саги в ній ще навіть на світ не з’явився. Щойно з’явиться у другій, але за хронологією написання вона, здається, еее дев’ята? Не зважайте, там трохи “все складно”, але сама велика історія доволі струнка, а головне – оповідає про направду цікавезний світ, де багато всякого різного. І оце різнобарв’я неабияк підживлює мою читацьку любов. Причин загалом багацько, але традиційно зупинюся на п’яти.

Причина перша – розмаїття цивілізацій

Попри таку конкретну назву “Барраярська сага” розповідає про численні світи. Земляни давно розселилися галактикою – настільки, що колоністи в різних її частинах вже встигли солідно змінитися, а в окремих випадках – серйозно здичавіти. Власне, старт усій сазі дає конфлікт двох таких “дочірніх” цивілізацій. Одна сторона конфлікту – Колонія Бета, така собі біопанкова утопія з обмеженими ресурсами й необмеженими людськими можливостями. Інша – Барраяр – вкрай мілітаризований світ скаженого патріархату, що тривалий час лишався відрізаним від решти Всесвіту – кротовина схлопнулася. “Скалки честі” якраз розповідають про розвеселий шлях до примирення двох ворогів – бетанської космодослідниці та пихатого барраярського аристократа з найвищої воїнської касти. Єп! Завершиться все весіллячком і вся ця довжезна історія тією чи іншою мірою торкатиметься їхнього спадкоємця, котрий разом з матінкою ще наведе такого шереху в цьому застарілому світі, що просто ой. Але двома цивілізаціями-антагоністками діло не обійдеться. Ще Буджолд розкаже про народ, який живе в невагомості (і тому відростив собі замість ніг ще одну пару рук), про космічний Афон, де живуть тільки чоловіки, а розмножуються за допомогою придбаних яйцеклітин, про нарвану імперію, що трохи (гаразд, не трохи) попливла глуздом на ґрунті генетичних експериментів, про піратський осередок, про свіжоколонізовані планети, про більш-менш звичайні краї і про ріднесеньку Землю також, але не дуже багато. І кожна цивілізація саги має свої особливості, що серйозно впливають на персонажів.

Причина друга – розмаїття персонажів

Найцентральніший сюжетоутворюючий персонаж саги дійсно один. Майлз Воркосиган – дитя двох цивілізацій, син графа, авантюрист, чортів геній, без п’яти хвилин психопат, а ще – інвалід від народження в суспільстві, де “не таких” дітей прийнято про всяк випадок вбивати – по громадській думці сильно шарахнули наслідки ядерного бомбардування. Взагалі, всю цю історію можна було б звести до “Як гіперактивному травматику реалізувати найхимерніші амбіції?”, але це нечесно. Нечесно стосовно інших персонажів – починаючи від батьків Майлза, перебираючи всіх його друзів і родичів, піратську команду, команду з боку спецслужб та інших цікавих людей, які трапляються йому шляхом до слави і сімейного щастя. NB: у цьому циклі є книжки, де Майлза нема взагалі або майже нема – їм це не заважає бути цікавими. Мені ж, при всій збоченній любові до цього чарівливого чудовиська, у Буджолд подобаються жіночі персонажі. Ураганна Корделія, незламна попри всі біди Єкатерин, усі дівчата Куделка дрібним гуртом, генномодифікована бойова попелюшка Таура та інші піратки, і ще разочок Корделія і, мабуть, ще раз. І всім авторка щедро відпускає пригод.

Причина третя – розмаїття пригод

Нефіговий екшен – це одна з візитівок усього циклу. При цьому тут є доволі спокійні за темпом книжки, але центральне ядро – це щось середнє між “упс” і “вау”. Таланту авторки створювати неприємності своїм героям можна навіть трохи позаздрити – що тільки з ними не траплялося, де вони тільки не були. Війни, революції, перевороти, напад клонів-вбивць (окей, одного клона… майже). Дипломатичні місії, шпигунські місії, контррозвідувальні місії, контрабандні місії – всього тут в асортименті. І я навіть не знаю, що найбільше подобається – воно ж дійсно різне.

Причина четверта – розмаїття жанрів

Оооо так. Пригодницька робінзонада плавно переходить в нескінченний роман виховання. Військовий роман мало не перетворюється на поліційний. Шпигунський нуар мирно сусідить з контрабандистським абсурдом. Палацова драма злилася в екстазі зі звітом про спецоперацію. Драми й комедії практично неподільні. І всюди багато-багато-багато космоопери. Чимало мелодрами – добра тітонька Лоїс іноді забуває слідкувати, як її персонажі їдять і чи наділи шапки, але про їхнє особисте життя вона дбає. І знову роман виховання нетипової особистості в нестандартних обставинах. І там таких дофіга.

Причина п’ята – людяність

Прийнято вважати, що фантастика – це про технології. Про них у “Барраярській сазі” справді багато, але це в першу й головну чергу книжки про людей. Звичайних людей в надзвичайних обставинах чи неймовірних людей завжди і всюди – це вже деталі. Буджолд любить і вміє в психологізм. А ще вона любить будувати складні соціально-психологічні системи та експериментувати з індивідуальною психікою. Іноді це дивовижно круто, іноді – так страшно, що бридко дивитися (уся сюжетна лінія Марка – кліпніть, якщо ви знаєте, про кого це – суцільний лютий жах). А головне – вона від початку пропонує зрозуміти. Зрозуміти, чому її герої такі, звідки все виросло і що з них може бути. І оця людиноорієнтованість купила мене з першої книжки і так і не відпустила до кінця. Сподіваюся, що далі ще буде. А ще хотілося б вірити, що рано чи пізно воно з’явиться українською, але це не факт. Книжки цікавущі, але робота з ними може бути пекельцем.


Лайкнути пост гривнею на нові книжки можна за посиланням

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s