Десь навесні я була ділилася теплими почуттями до свого улюбленого урбан-фентезійного циклу. Відтоді рубрика 5 причин любити трохи занепала, але це ж не причина відмовлятися від такого зручного формату! Сьогодні будемо його реанімувати. Цього разу розповім про свою улюблену м’яку фантастику. Вона ж безбашенна космоопера з кровіщою та інтригами, “мелодрама в скафандрі”, пародія на десяток жанрів і парад дивних, стрьомних і дуже прикольних героїв.

“Барраярська сага” (вона ж – “Сага про Воркосиганів“) Лоїс МакМастер Буджолд – це такий нефіговий стовп американської соціальної фантастики з купою галузевих премій. Так, все, що я казала про космооперу і кровіщу – в силі. Просто тут дуже багато книжок (на сьогодні – 15 романів, кілька повістей та авторська збірка оповідань), а ці книжки – доста різні за жанрами, фантастичними напрямками, інтонацією та настроєм. Перша книжка, “Скалки честі“, вийшла вже далекого 1986 року і – увага, майже не спойлер! – наскрізний герой всієї саги в ній ще навіть на світ не з’явився. Щойно з’явиться у другій, але за хронологією написання вона, здається, еее дев’ята? Не зважайте, там трохи “все складно”, але сама велика історія доволі струнка, а головне – оповідає про направду цікавезний світ, де багато всякого різного. І оце різнобарв’я неабияк підживлює мою читацьку любов. Причин загалом багацько, але традиційно зупинюся на п’яти.

Причина перша – розмаїття цивілізацій

Попри таку конкретну назву “Барраярська сага” розповідає про численні світи. Земляни давно розселилися галактикою – настільки, що колоністи в різних її частинах вже встигли солідно змінитися, а в окремих випадках – серйозно здичавіти. Власне, старт усій сазі дає конфлікт двох таких “дочірніх” цивілізацій. Одна сторона конфлікту – Колонія Бета, така собі біопанкова утопія з обмеженими ресурсами й необмеженими людськими можливостями. Інша – Барраяр – вкрай мілітаризований світ скаженого патріархату, що тривалий час лишався відрізаним від решти Всесвіту – кротовина схлопнулася. “Скалки честі” якраз розповідають про розвеселий шлях до примирення двох ворогів – бетанської космодослідниці та пихатого барраярського аристократа з найвищої воїнської касти. Єп! Завершиться все весіллячком і вся ця довжезна історія тією чи іншою мірою торкатиметься їхнього спадкоємця, котрий разом з матінкою ще наведе такого шереху в цьому застарілому світі, що просто ой. Але двома цивілізаціями-антагоністками діло не обійдеться. Ще Буджолд розкаже про народ, який живе в невагомості (і тому відростив собі замість ніг ще одну пару рук), про космічний Афон, де живуть тільки чоловіки, а розмножуються за допомогою придбаних яйцеклітин, про нарвану імперію, що трохи (гаразд, не трохи) попливла глуздом на ґрунті генетичних експериментів, про піратський осередок, про свіжоколонізовані планети, про більш-менш звичайні краї і про ріднесеньку Землю також, але не дуже багато. І кожна цивілізація саги має свої особливості, що серйозно впливають на персонажів.

Причина друга – розмаїття персонажів

Найцентральніший сюжетоутворюючий персонаж саги дійсно один. Майлз Воркосиган – дитя двох цивілізацій, син графа, авантюрист, чортів геній, без п’яти хвилин психопат, а ще – інвалід від народження в суспільстві, де “не таких” дітей прийнято про всяк випадок вбивати – по громадській думці сильно шарахнули наслідки ядерного бомбардування. Взагалі, всю цю історію можна було б звести до “Як гіперактивному травматику реалізувати найхимерніші амбіції?”, але це нечесно. Нечесно стосовно інших персонажів – починаючи від батьків Майлза, перебираючи всіх його друзів і родичів, піратську команду, команду з боку спецслужб та інших цікавих людей, які трапляються йому шляхом до слави і сімейного щастя. NB: у цьому циклі є книжки, де Майлза нема взагалі або майже нема – їм це не заважає бути цікавими. Мені ж, при всій збоченній любові до цього чарівливого чудовиська, у Буджолд подобаються жіночі персонажі. Ураганна Корделія, незламна попри всі біди Єкатерин, усі дівчата Куделка дрібним гуртом, генномодифікована бойова попелюшка Таура та інші піратки, і ще разочок Корделія і, мабуть, ще раз. І всім авторка щедро відпускає пригод.

Причина третя – розмаїття пригод

Нефіговий екшен – це одна з візитівок усього циклу. При цьому тут є доволі спокійні за темпом книжки, але центральне ядро – це щось середнє між “упс” і “вау”. Таланту авторки створювати неприємності своїм героям можна навіть трохи позаздрити – що тільки з ними не траплялося, де вони тільки не були. Війни, революції, перевороти, напад клонів-вбивць (окей, одного клона… майже). Дипломатичні місії, шпигунські місії, контррозвідувальні місії, контрабандні місії – всього тут в асортименті. І я навіть не знаю, що найбільше подобається – воно ж дійсно різне.

Причина четверта – розмаїття жанрів

Оооо так. Пригодницька робінзонада плавно переходить в нескінченний роман виховання. Військовий роман мало не перетворюється на поліційний. Шпигунський нуар мирно сусідить з контрабандистським абсурдом. Палацова драма злилася в екстазі зі звітом про спецоперацію. Драми й комедії практично неподільні. І всюди багато-багато-багато космоопери. Чимало мелодрами – добра тітонька Лоїс іноді забуває слідкувати, як її персонажі їдять і чи наділи шапки, але про їхнє особисте життя вона дбає. І знову роман виховання нетипової особистості в нестандартних обставинах. І там таких дофіга.

Причина п’ята – людяність

Прийнято вважати, що фантастика – це про технології. Про них у “Барраярській сазі” справді багато, але це в першу й головну чергу книжки про людей. Звичайних людей в надзвичайних обставинах чи неймовірних людей завжди і всюди – це вже деталі. Буджолд любить і вміє в психологізм. А ще вона любить будувати складні соціально-психологічні системи та експериментувати з індивідуальною психікою. Іноді це дивовижно круто, іноді – так страшно, що бридко дивитися (уся сюжетна лінія Марка – кліпніть, якщо ви знаєте, про кого це – суцільний лютий жах). А головне – вона від початку пропонує зрозуміти. Зрозуміти, чому її герої такі, звідки все виросло і що з них може бути. І оця людиноорієнтованість купила мене з першої книжки і так і не відпустила до кінця. Сподіваюся, що далі ще буде. А ще хотілося б вірити, що рано чи пізно воно з’явиться українською, але це не факт. Книжки цікавущі, але робота з ними може бути пекельцем.

Лайкнути пост гривнею на нові книжки можна за посиланням