З читацькою географією торік мене спіткала така статистична катастрофа, що я навіть третій квартальний огляд не робила – сенсу не було. І, щиро кажучи, зараз того сенсу також небагато, адже за пів року додалося лише дві країни. Тож зрештою їх вийшло тільки 22. Прекрасно. Бо сподівалася на 40. На цей рік я собі обіцяла жодних резолюцій і планів на читання не ухвалювати, але впевнена, що гірше вже точно не буде, бо куди ж.

Отже, якщо порівнювати з попередньою мапою, додалося тільки дві європейські країни: дуже простий варіант і лише трішечки екзотичніший (переважно за рахунок того, що українською з тамтешньої мови не дуже охоче перекладають). І це в нас:

• Нідерланди – я читала ту саму книжку про зміни концепції оголеності та одягненості, яку видала Анетта Антоненко спільно з Ніка-Центр
• і Франція – завдяки кільком банд-десіне

Ну що ж. З Африкою, Південною Америкою та Азією минулоріч було дуже погано, з Північної Америки за порівняно екзотичний варіант читання правила хіба що Мексика, а от Кіпр – і досі перлина мого читацького досвіду, перша книжка ever.

Натомість деякі штучні обмеження вплинули-таки на звичні перегони. Та й “одноразових” подорожей було менше, ніж за рік до того.

По дві книжки подарували:

• Мексика
• Нова Зеландія
• Норвегія
• Польща
• Філіппіни
• та Швеція

Три книжки на рахунку Франції.

По чотири – в Австралії та Німеччини.

На четвертому місці з 6 книжками традиційно опинилася Канада.

А трійця лідерів традиційна:

• 25 книжок – Україна
• 41 книжка – Велика Британія
• 49 книжок – США

Цього року, відчуваю, книжок-“американок” побільшає.