Із середини весни читанням вже пішло бадьоріше (шкода, що з писанням до блогу це поки що не працює), і на мапу читаного це теж вплинуло. До попередньої версії додалося дев’ять країн. А ще – сталося те, на що не кожного року вистачає сил і наснаги – уперше за довго-довго-довго за шість місяців читацького року кольорові плями з’явилися на всіх континентах (окрім Антарктиди, а мемуари полярників, раптом що, можна зарахувати в літературу Антарктиди?).

З минулого разу додались:

• рідкісна гостя Венесуела – завдяки приємній книжці-картинці “Кайман“
• Єгипет – я встигла прочитати минулорічний “Рейс Каїр – Касабланка” від Нори-Друк (отут на ґудрідз є відгук)
• Іспанія – бажання замалювати цю країну підштовхнуло почитати першу книжку із серії про “Клуб червоних кедів“
• Литва – а тут допомогла збірка п’єс Лаури Сінтії Черняускайте
• Норвегія – де була б моя мапа без скандинавського дитліту…
• Польща – артбук про “Літо в Бескидах” нагодився дуже вчасно (але мертву землерийку – не пробачу нівжисть!)
• Філіппіни – черговий графічний роман
• Франція – доволі внєзапно для себе вирішила прочитати “Зимові заручини“
• Японія – і ще зненацькіше ковтнула перший том “Ательє чаклунських капелюхів“

Отже загалом 23 країни. Непоганий результат навіть річного масштабу. Але, сподіваюся, вийде ще трохи мапу вдосконалити. Є куди рости, головне – менше американського фентезі читати. Бо у щорічних перегонах – ой.