Я давно звернула увагу, що однією з найпривабливіших рис книжок, де серед героїв трапляються любителі читання, є те, що завдяки ним можна поповнити свій список “Хочу прочитати”. Але не тільки. Уже багато років я уважно придивляюся до того, що саме читають персонажі, бо це один з простих способів охарактеризувати героя чи героїню: підкреслити мрійливість, практичність чи заклопотаність, з мінімумом зусиль розказати про її/його освіту чи коло інтересів, часом – позначити соціальну страту або вихід за її межі. Та чомусь ніколи не вистачало терпіння не просто ставити “пташечки” подумки, а й робити з цього щось довговічніше, навроді популярних в англомовному світі списків “Усі книжки, які читала в кадрі Рорі Ґілмор”. Аж тут мені одна за одною зустрілися кілька книжок про затятих читачок, і на третій я здалася й вирішила робити закладки. А коли дочитала – ідея про тематичні добірки в блозі напросилась вже сама.

Що за книжка: “Повільне горіння” Поли Гоукінз – черговий для авторки трилер про нещасних жінок.

Що за героїня: пенсіонерка Ірен, яка часом губиться в реальності, часом – допитливо придивляється до сусідського життя, і завжди – ковтає книжку за книжкою.

“Ірен зі свого місця не могла розібрати назви на корінцях, і це її дратувало. Вона мало що любила більше, ніж добренько роздивитися чиїсь книжки, хоча зараз явно не найкращий час”.

Що за книжки з книжки:

… гортаючи Анджелин примірник “Привиду будинку на пагорбі“

Овва, подруга Ірен любить готичні горори – вона читала Ширлі Джексон (книжка виходила українською у видавництві Жорж)

… гортаючи сторінки добре зачитаних “Пристосованих до темряви очей“

Так, смаки в Анджели доволі характерні, йдеться про A Dark-Adapted Eye Барбари Вайн/Рут Ренделл – популярну в Британії, але не перекладену українською сімейну драму з елементами трилеру про одну з останніх страчених у королівстві жінок.

У “Старим тут не місце” знайшлася поштівка…

Ага, то тепер мова зайшла про один з найвідоміших романів Кормака Макrарті. Українською нема, зате нещодавно вийшла також екранізована “Дорога” (видавництво Темпора, якшошо)

… в “У лісах” Тани Френч лежав вирваний звідкісь аркушик з малюнком

Перший із серії психологічних трилерів ірландської письменниці у нас не виходив, але Віват кілька років тому видав четвертий том умовного (бо йдеться про різних персонажів, об’єднаних місцем роботи) циклу – “Зруйновану гавань“.

У “Цементному саду” Мак’юена…

О, цей роман британського автора про… ладно, сформулюємо так, про те, що буває з покинутими напризволяще дітьми, українською не видавали, але загалом доробок письменника у нас непогано представлений.

Анджела не припустила, що Ірен не зацікавиться писаннями Саллі Руні.

О, Ірен читала романи ірландської письменниці, всі вони вже вийшли у ВСЛ.

У неї ще лишилася вілла Чімброне в Равелло, яку вона хотіла відвідати й Позітано, де знімали “Талановитого містера Ріплі“.

Нууу, це не зовсім про книжки, зате роман-першоджерело екранізації українською є.

… а також купила маленькі подарунки: примірник “Зайця з бурштиновими очима” для Анджели…

Ірен хотіла порадувати подругу мемуарами британського художника-кераміста Едмунда де Вааля.

Та принесла книжку (збірку оповідань Ширлі Джексон)…

Важко сказати, про що саме йдеться, але припустімо, що про “Лотерею“. Сподіваюсь, вона теж з’явиться українською.

Ірен дрімала в кріслі біля вікна з розгорнутим примірником “Дмухну – і твій дім розвалиться” Пет Баркер на колінах…

Це вже давнішній (середини вісімдесятих) роман букерівської лавреатки про повсякдення жінок – і серійного вбивцю.

Виявилось, що їх завжди хотілося поїхати до містечка, що зветься Позітано, де відбувається дія фільму про Ганнібала Лектера. Чи щось таке.

Нууу, знову про екранізації, але кого це спиняє. Не знаю, про яку саме частину може йтися (та й загалом Лора, як ми бачимо, трохи перекрутила мрію Ірен)

Отаке. По всьому видно, що Ірен та її подруги – любительки похмурого читання, а ще – не гребують модними новинками та мемуарами про красиве життя.