Після того, як чергова серія “Географії читання” наштовхнула мене на думку про паралельний необтяжливий челенж: поступово прочитати книжки, дія яких відбувається в усіх країнах світу – я вже довго не роздумувала. Точкою відліку вирішила зробити початок 2017 року, перемальовувати мапу – кожні 15 країн, не розтягувати одну книжку на кілька країн, навіть якщо вона дає на те підстави, ну і не ганятися за якоюсь надзвичайно вагомою аутентичністю – на те “Географія” є. Але від рішення до реалізації минуло десь майже два тижні… І тут сьогодні з’ясувалося, що країн вже не 15, тому треба ворушитися, бо нечесно виходить.

Отже мої книжки завітали до:

Австралія та Океанія:

• поки що маємо лише Австралію – тут в пригоді стала чергова книжечка із серії про міс Фрайні Фішер – “Убийство в “Зеленой мельнице” Керрі Ґрінвуд.

Азія:

• Індія – завдяки “Последней принцессе Индии” Мишель Моран (про книжку є пост).
• та Китай – завдяки “Китайському щоденнику української мами” – експат-тревелогу Юлії Смаль.

Африка:

• безсюпризна Кенія – я все ще стрижу купони з “Леді Африки” Поли Маклейн (є пост про книжку).

Європа (нарешті розмаїття):

• Австрія – це раз і це “Емма мовчить” Сюзанни Шолль (“витрачати” цю книжку на Росію я не стала).
• Велика Британія (Англія – так, я вирішила британські країни окремо записувати, хоча на мапі цього видко не буде) – з десяток різного, але нехай буде “Дерево лжи” Френсіс Гардінґ (є пост про книжку).
• Ірландія – “Чудо” Емми Доног’ю.
• Нідерланди – “Тюльпанная лихорадка” Дебори Моґґак.
• Польща – ну, нехай “Тирамісу з полуницями” Йоанни Яґелло, хоча вже не лише воно.
• Україна – варіанти можливі, але зупинимося поки що на “Неболовах” Юлії Ілюхи (тре’ вже про них коротенький пост написати).
• Франція – мабуть, “Мерщій тікай та довго не вертайся” Фред Варґас, дуже вже там Париж переконливий.
• Швейцарія – а сюди я чомусь щедрою рукою прилаштувала “Мілеву Айнштайн” Віди Оґнєнович, хоча можна було б записати її на рахунок Сербії. Але тут такий виразний Цюрих! Ну, наскільки це взагалі в п’єсі може бути.
• Швеція – наприклад, гарна дитяча повість Канні Мьоллер “Я – Янис“.

Південна Америка:

• тут все скромно, є Бразилія – “Бранзолія” Марини Гримич допомогла.

Північна Америка (почувається лиш трішечки краще):

• Американські Віргінські острови – подякуємо Еліс Гофман та “Шлюбові протилежностей“, більша частина дії там триває на Сент-Томасі.
• Канада – не ризикнула вписувати постапокаліптику Емілі Сент-Джон Мандел, тому нехай буде “Емілі виростає” Люсі Мод Монтгомері.
• США – теж багатий вибір, але переміг у категорії House on the Mango Street Сандри Сіснерос.

Якось так. А ще є бонус – Антарктида! Дякувати тому моменту, коли я купила на подарунок “Антарктичну експедицію Шеклтона“. Вийшло 17 країн (з Антарктидою – аж 18). Уф, попереду багато цікавого. З несподіваного: екзотику забезпечили не лише американські письменниці, а й українські, зате єдина німецька книжка серед уже прочитаного цьогоріч – написана про Англію. От іще Німеччина, може, Японія, Скандинавія і трохи Британщини – і очевидні варіанти скінчаться. Але я собі  наче пообіцяла навмисно за екзотизацією не бігати – що трапиться, те трапиться. А тепер можна закладатися: дійду до кінця літа до тридцятки чи не дійду?

Зберегти