“Принцеса + принцеса” Кейті О’Нілл – це надзвичайно мімімішний дитячий графічний роман про пригоди. Та пригоди – це щось казкове і прекрасне, але від повсякдення доволі віддалене. І поки я міркувала, чи може оте саме повсякдення бути не менш казковим і привабливим, як виявилося, що новозеландська письменниця й ілюстраторка на це питання вже відповіла. Ще й як може! – начеб каже нам “Товариство чайних драконів“.

“Товариство” – це також казка, що розповідає приблизну ту ж саму історію – про те, наскільки непросто бути собою. Тільки звитяги й подвиги тут відсунуті убік, бо ця книжка про… можна сказати, що про мистецтво. А ще – про ремесло. Але головно – про дружбу та взаємопідтримку, про вразливість та крихкість, а ще про чар та тягар традицій.

Головна героїня “Товариства чайних драконів” – маленька Ґрета, донька ковальки. Їхнє шляхетне ремесло вже потроху відмирає – бо кому в негероїчні потрібні гарні мечи? – але батьки раз по раз нагадують: у Ґрети талант, Ґрета має продовжити сімейну справу. А сама дівчинка тим часом випадково рятує дивну істотку і відкриває для себе принципово інший світ – затишне та церемонне царство власників чайних драконів.

Отакий сюжетний старт дозволяє Кейті О’Нілл поговорити про те, звідки береться і як розвивається дружба.

Про те, чи існують колишні герої і як жити далі, коли в твоєму житті щось непоправно змінюється.

Про те, як віднайти розгублену сміливість і те, що сміливістю може бути саме бажання жити далі (або просто самостійно сходити на базар).

А ще про те, чи є зрадою поява власних, не інспірованих близькими, інтересів, що таке хобі, звідки беруться традиції, хто має їх підтримувати і навіщо вони потрібні. “Товариство чайних драконів” з його  усереднено орієнтальним світом, увагою до дрібниць та циклічною оповіддю дуже ніжно й обережно розповідає про те, що ніщо не береться з нізвідки, а прекрасне може загинути, якщо про нього не дбати. А “дбати” – це не разова акція, а заняття та відповідальність на все життя.

Ця історія надзвичайно приємно намальована, має симпатичних персонажів і пречудово перекладена. І якщо для меншеньких читачів вона радше за все привабить казковим антуражем та історією про дружбу, то дорослим “Товариство” пропонує щемку розповідь про ціну цінностей, самість та вміння відділяти свої інтереси від чужих. А ще тут є бонуси! Кілька останніх сторінок – розповідають про традиції вирощування чайних драконів. І для чаєманів – це практично мастрид.

Можна навіть обрати дракончика собі до душі. Я це вже зробила 🙂