Зоряно-смугастий челендж: мапа має десять пунктів

У цьогорічній Географії читання американські книжки продовжують лідирувати з великим таким відривом, тож начитати книжки для другого випуску ЗСЧ багато часу не забрало – за півтора місяці подужала. Заразом дізналася трохи нового про свої читацькі плани, а ще – про власні книжкові запаси. Виявилося, що замальовувати мапу штатів україномовними книжками доста важко: за що не візьмусь – майже кожного разу в Нью-Йорк втрапляю. Тому цього разу тільки одна з п’яти книжок – переклад українською. Зате пункт почесний, хоча й трохи… знущальницький.

Оновлена мапа має отакий вигляд:

states-10

Усі пункти доволі прості, хоча двійко – не елементарні.

Отже спочатку – шанобливо – про єдиний український переклад. Щоб замалювати іконічний пункт “Округ Колумбія” найлогічніше було б взяти котрийсь політичний трилер. Але коли це мій список читання підпорядковувався логіці?

48805066._sy475_

Букерівський лавреат 2017 року Джордж Сондерс написав роман, дія якого відбувається у Вашингтоні. А якщо точніше – то на вашингтонському цвинтарі, де Авраам Лінкольн у розпал Громадянської війни прощається з щойно померлим сином. Компанію президентові складають десятки й десятки привидів. А якщо точніше – не зовсім привидів, адже цвинтар тут виступає метафорою бардо, у цьому випадку – перехідної стадії між смертю та… Буддизм схиляється до версії “та переродження”, але більшість мешканців цвинтаря того, що буде далі бояться і всіляко уникають. Кожне з них має на землі чи то незавершені справи, чи то непромовлені почуття, які не дозволяють рухатися далі. І вони обов’язково пояснять, у чому ж річ. Може, аж занадто старанно. “Лінкольн у бардо” – це вправно написаний (і яскраво перекладений) постмодерний роман-полілог, багатоголосиця численних героїв, з розповідей котрих складається уявлення про строкате американське суспільство та не менш строкаті суспільні настрої. І хоча в центрі оповіді – горе батька, який мусить усвідомити: так, він втратив дитину назавжди і, так, він мусить ухвалювати рішення, через які близьких втратять десятки тисяч людей – текст радо відволікається на те, щоб поговорити про трохи інакше переживання втрати. Втрати власного життя. Втрати уявлення про себе.

Трохи нижче на “південь” ще одна книжка про переживання втрати. Певною мірою.

44150535._sy475_

Героїня роману Т. Кінгфішер (один з псевдонімів Урсули Вернон) повертається з Півночі до Північної Кароліни, щоб упорядкувати майно нещодавно померлої бабусі. З бабусею Мишці не пощастило. Покійниця і за життя була сильно не пряничок, а по смерті з’ясувалося, що вона ще й на силогоманію страждала – і мотлоху назбирала в промислових масштабів. The Twisted Ones – це іронічна розповідь про життя сучасної гуманітарної інтелігенції (Мишка – редакторка-фрилансерка), розлоге зізнання в любові до великих і не дуже розумних псів і доволі моторошний горор про те, що чаїться у лісі і чим воно гірше за те, що можна зустріти у власній домівці. Це якщо воно засадничо гірше, звичайно ж. З цією горорною складовою є одна заковика (спойлер-тизер: страшно, поки розкручується, а коли вже зрозуміло, куди воно вийде – ніт, бо… окей, це певного роду ретелінг, але того штибу жаскої класики, яка мене не вставляє). Але в будь-якому разі Північна Кароліна тут перфектно зіграла роль краю мапи, де нема “Старбаксів” і точно можуть водитися як не дракони, то хоча б леви.

Із сусіднім штатом, а це в нас Південна Кароліна, простіше вийшло – його замалювала найжиттєрадісніша книжка в цій добірці.

33224718._sy475_

Ешлі Постон написала черговий ретелінг Попелюшки, але цього разу – з гік-присмаком. Живе собі у Чарлстоні старшокласниця Даніель, сердиться на мачуху, ворогує зі зведеними сестрами, працює у фуд-траку і завзято пише пости про те, наскільки жахливого актора взяли на головну роль у ребуті її улюбленого культового серіалу. Geekerella – це підлітковий любовний роман, це, зрештою, “Попелюшка”, тому сюжет спрогнозувати неважко. А книжка, між тим, справді симпатична. По-перше, там милі герої. По-друге, там багато жартів для своїх (я – не треккі, тому зрозуміла сильно не всі). По-третє, дуже цікаво було почитати про Чарлстон, котрий до цього асоціювався виключно зі “Звіяними вітром” (рідне місто Ретта Батлера, якшошо). І за описом Постон складається якесь аж неочікувано європейське враження – таке собі ліниво-спекотне історично-курортне містечко, тільки чомусь не з того боку Атлантики.

Повертаючись на північ, зупиняємося на одному з найпростіших штатів. А щоб цікавіше вийшло, Массачусетс я “учитала” ще до того, як він штатом став.

52920132._sx318_sy475_

ТараШі Несбіт написала “архівний” роман про Плімут XVII століття. Архівний буквально, в основі сюжету лежить історичний факт: перше в колонії вбивство і покарання за нього – а навколо письменниця накручує тугий клубок взаємної неприязні між пуританами та “профанами”-англіканцями. Я до “піонерських” мотивів небайдужа, а тут ще й поманили обіцянкою розповісти про життя колоністів очима жінок. Розповіли. Шкода тільки ці жінки частіше про “цивілізоване” минуле згадували.

І останній пункт знову забезпечує Нова Англія.

43521657

The Ten Thousand Doors of January пречудово могли б закрити пункт “Кентуккі” – події, які відбуваються в цьому штаті, для сюжету визначальні, і Алікс Герроу змальовує ті краї з великою любов’ю. От тільки Кентуккі вже зайнятий. Нестрашно, тут ще є Вермонт. З ним вийшло доволі цікаво. Попри те, що більшість “вермонтських” епізодів в цьому фентезійному романі відбувається влітку, незрідка від них відчутно віє холодом. Герроу пішла класичним шляхом протиставлення суворої, запнутої на всі ґудзики, розважливої Півночі – та розхристаного бідняцького Півдня, де живуть відчайдушні люди і можливі будь-які дива. І сюжетно, і жанрово таке протиставлення повністю виправдане: зрештою, “Десять тисяч дверей” – це захоплене привітання не лише пригодницькій літературі межі XIX та XX століть, а ще й готичній традиції з обов’язковим набором похмурих елементів. Але є в тому якась трохи нездорова ностальгійність, яка знов нагадала про “Звіяні вітром“. І цього разу – цілковито свідомо, гадаю. Увесь цей роман про подорожі між світами – страшенно літературоцентричний. Або літероцентричний – так воно теж працює.

Ну фух. Рушаю далі. І навіть двійко книжок українською вже наготувала.

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s