Некалендарна зима вже прийшла, я собі читаю дуже зимовий містичний трилер, але осінні обітниці – це святе. Тому сьогодні про мій маленький марафон – коротко і з картинками.

(Оскільки з об’єктивно-суб’єктивних причин під кодовою назвою “АААААА, шоста Цивілізація!” я поки що читаю дуже мало, то довелося узгодити із сумлінням два читацькі рішення. Перше – #DarknessFALLs буде подовжено до середини грудня. Бо хочу-таки, щоб у нього було три випуски (а писати раз на десять днів протягом місяця банально не вистачає матеріалу). Друге – через це моє Вікторіанське бінго буде подовжено на 2017 рік. Це в мене з такими челенджами вперше, але чомусь снаги нема – просто не хочеться читати те, що запланувала, просто зараз. “Отаке”).

Перш за все хотілося б зізнатися: те, що в порядних домах вважається за guilty pleasure, – робить мене щасливою. Давно мені так затишно не читалося, як оце тепер – коли дозволила собі об’їдатися фентезятиною, полохливими дитячими казками та похмурими детективами. Читацькі канікули – це все ж таки прекрасно! І мені ще не набридло.

Що ж там знайшлося – у темряві?

Продовжувати читання “#DarknessFALLs. Перший випуск” →

Чергова порція лего-крихіток шкандибає битим шляхом, але все ж таки може здивувати. Уже традиційно жіночих персонажів в черговій серії 5 з 16 (мені просто цікаво, в якому році їх буде чесні 8). Але цього разу мікс ролей вийшов несподіваним: від мімімішества до “Ого!”.

Побачивши першою на сторінці малу бебісіттерку, хотілося сумно зітхнути: хіба такого в наборах мало? Нє, дівчинці намагалися зліпити легенду: вона дуже любить усе няшне, а як заробить грошей – організує музей для найняшніших речей у світі! Ну-ну.

Та далі ситуація трохи виправляється. По-перше, маємо спеціалістку із фотографування диких тварин (ще й з класним пінгвіном на решту).

По-друге – холодну тему підтримує і розвиває ЇЇ Величність. Так, казкова фракція представлена Сніговою Королевою.

Продовжувати читання “Лего-фігурки 16-ї серії. І нашим, і вашим” →

Кілька тижнів тому мені дорікнули: “Давно нічого про ляльок не було!”. І тут на хвилі новин з головного Комік-Кону планети вирішила терміново виправити ситуацію. Тому найближчими днями можна буде чекати на огляд фантастичних барбі-ляльок, а сьогодні буде день коміксів.

Для початку треба сказати, що Маттел вже багато років співпрацює із DC Comics (імовірно, це й пояснює, що жодної власної комікс-барбі я не маю). Але стрункої генеральної лінії не існує. Час від часу просто з’являються нові ляльки: суто коміксові; на честь та в маркетингову підтримку нової екранізації; або ж на згадку про добрі старі часи. Через це кілька персонажів з’являються знову і знову, лише зрідка вивільнюючи місце для щось хоч трохи незвичного. Ще й з різним ефектом: частина комікс-ляльок – це відвертий мас-маркет, частина – ексклюзиви (зокрема випущені якраз під SDCC), а щось – хаотично ігрове. Тож люди, які беруться збирати цю тему – відчайдухи й герої, бо це доволі складно.

Енівей, кілька випусків були справді крутими. Наприклад, цьогорічний ексклюзив для Сан-Дієго – Диво-Жінка у “розширеній версії”.

Окрім обмеженого спецнакладу, існує і варіант “для всіх”. Ну, якщо його повернули до продажу, бо першу хвилю тиражу розкупили дуже швидко (я навіть облизнутися не встигла).

Також під новий фільм випустили ще й портретних Супермена та Бетмена, крім того – Диво-Жінка у барбячій версії існує, щонайменш, у ще трьох варіантах, які реально знайти на вторинному ринку. Але все це – разом із іншими героїнями – буде під катом.

Продовжувати читання “Комікси у плоті. Пластиковій і барбячій” →

Чергова серія міні-фігів, як то двічі було із лего-Сімпсонами, не є черговою. Адже цього разу виробники також скинули на голови колекціонерів мультиплікаційний десант. Тільки цього разу він не жовтий. Щось скрєпи тріщать.

Серія для міні-фігів нехарактерна не лише дизайном, а ще і збільшеною кількістю (18 фігурок проти звичних 16) та тяжінням до парних персонажів (але, на жаль, не всі вони такі). А от із жіночим питанням усе традиційно: 6 з 18, тобто вперто менше половини.

Але шанс здобути декого з улюблених героїв у лего-форматі все одне спокушає. Тільки що там із героїнями?

Продовжувати читання “Лего-фігурки: скучили за Діснеєм?” →

Навколо-ірландські колекційні барбі, як на мій смак, одні з найбільш вдалих. Сама я, на жаль, маю лише одну таку – Принцесу Ірландії із багаторічної колекції початку 2000-х.

А хочеться мати майже усіх. Тому, на честь свята спробую підманити удачу. А раптом протягом наступного року котрась поповнить-таки колекцію?

Ірландські барбі бувають ще такі:

Продовжувати читання “До Дня Святого Патрика. Барбі з ірландським колоритом” →

Оця частина отриманих листівок, мабуть, є найцікавішою. Бо саме вона складається із найрізноманітніших та найнесподіваніших варіантів: гламурні картиночки, класичний живопис, архівні фото, схематичні малюнки – тема Reading People багата, а фантазія у людей бурхлива. І навіть в моїх маленькій колекції є справжні скарби.

Першим в колекції був отакий фото-хлоп.

Найдивніший варіант приїхав з Естонії. Ну, молитовник – це також читання, тут не посперечаєшся.

Далі трохи обкладинок, трохи живопису, трохи ЧБ-фото.

Продовжувати читання “Поштівки. Люди, що читають” →

У мене черговий авітамінозний релакс-пост у картинках.

Перебираючи отримані листівки (переважно результат кількарічної участі в Посткросингу, але є й від друзів), я вкотре згадала, які саме картинки люблю найбільше. У списку є старі мости, маленькі звірятка, деякі квітки, дзеркала і тому подібне. Але також є безпрограшне поєднання культурного контексту із кулінарним, пройти повз яке просто нереально. Це поштівки із різними видами чаювання, кожна з яких робить мене щасливою.

На сьогодні маленька колекція містить у собі таке:

• почнемо здалечку – шмат інтер’єра китайського чайного павільйону

• англійську ретро-рекламку

Продовжувати читання “Поштівки. Маленька чайна колекція” →

Новому року – нові міні-фіги. Я їх люблю, а вони мене бісять. У черговій – вже 15-тій – серії колекційних мініфігурок LEGO персонажок знову лише 5 з 16 (це вже, схоже, добра традиція, продумую умови парі щодо “Скільки років має минути, щоб їх стало нарешті вісім?”).

А ще традиції спрацювали і в персонажному ключі. Ні, фігурки веселі й прикольні, але більшість з них – нуднувато-прогнозовані. Маємо три очевидні варіанти, один нейтральний (я їх, до речі, дуже ціную, ті нейтральні фіги, що “могли б бути чоловічком, а зробили жіночку”) і лише один – несподівано-екзотичний. Хоча, з огляду на маскульт – щодо цього можна й посперечатися.

Таким чином, у серії №15 можна видивлятися:

• балеринку. Знаю, що стереотипно, але там легенда починається зі слів: “Якщо ти хочеш бути граційною, як лебідь – тренуватися маєш, як кінь”. На хвилинку замислилася: а чи не подивитися тематичний міні-серіал “Плоть та кістки“…

Продовжувати читання “Лего-фігурки 15 серії. Традиції перемагають” →

Не встигла я намилуватися розмаїттям облич в оновленій лінійці барбі-фашіоністас, як з’ясувалося, що справа не лише в обличчях. Крига скресла з таким тріском, що я нефігурально підстрибнула разом із стільцем. Сьогодні маттелівці проголосили: вони беруть курс на різні (!) фігури в межах ігрової лінійки. Ні, не технічно різні лялькові тіла (ще нещодавно найдискусійнішим питанням був новий підхід до шарнірів), а справді різні типи фігур.

Ми хотіли надалі розвивати бренд та надавати більш автентичне відображення тих дівчат, що живуть по всьому світу сьогодні. Тож ми озирнулися, подивилися на те, що саме відбувається в культурі, та вирішили додати нашому бренду розмаїття

– каже Evelyn Mazzocco, SVP and Global Brand GM.

“Подивилися на те, що саме відбувається в культурі”, – це, з огляду на багаторічні скандали та знакову улюбленицю преси Леммілі, вони круто сказали. Дюже скромно. Але факт є факт – анонси цих різно-ляльок вже висять на офіційному сайті.

Про якусь значущу анатомічність наразі не йдеться (хоча страшенно кортить подивитися, що там в ляльок під одягом), але три нові типи до стандарту – для неповороткого Маттел це епохальний прорив. Отже тепер (щонайменш в ігровій лінійці) будуть ще й petite-ляльки (низенькі й худенькі “ельфи”), tall-ляльки (умовні баскетболістки з довгими руками та ногами)  та curve-ляльки (порівняно – ми все ще про Маттел говоримо! – пухкенькі, трохи повніші за середньостатистичну Леммілі). До справжнього розмаїття ще далеко, також багато важить від пропорцій тіл, які поки що оцінити важко. Але вже хоч щось.

Кілька промо-фоток під катом. Хочу-хочу-хочу, бо курс на  прикольні різні обличчя та різні іміджи вони також зберігають.

Продовжувати читання “Дійшло і до жирафи. Оновлені Барбі матимуть різні фігури” →

Хто регулярно відвідує іграшкові крамниці, мабуть, уже помітили: на зламі 2014 та 2015 років Маттел капітально оновили всі лінійки дитячих ляльок барбі-класу: від найпростіших через “кар’єрних” та “фашіоністок” до спеціальних випусків. Причому оновили так вдало, що я почала наполегливо дивитися в той бік, хоча й граюся в іншій пісочниці.

Отже першим кроком була зміна базового молду – скульпта обличчя – “барбі як такої”. Після чого вона “помолодшала”, позбулася агресивних рис попереднього стандарту (не знаю, як кого, а мене від ігровушок зразка 2005 р – це й був донедавна найпоширеніший молд у цьому сегменті – сироти брали), а ще почала вдягатися не лише у відтінки рожевого та бузкового й знайшла нових друзів. У принципі, в лінійці Фашіоніста й раніше було кілька персонажів. Але зараз їх більше. А головне – від розмаїття нових та оновлених личок очі розбігаються. Щоб я хотіла щонайменш 7-8 ляльок (а це навіть не половина!) з ігрової лінійки? Та зроду такого не було. А хочу. І спробую вполювати когось з найцікавіших собі під ялинку. Але про це згодом. А поки що – дивіться, які вони тепер є.

NB: мені важко судити, як привабливість ляльок оцінюють діти та їхні батьки (мої дівчатка для мене – принципово нереалістичні статуетки “в образі”, але я й збирала донедавна виключно колекційні або лімітовані тематичні релізи), проте з іншими “П” – притомністю й поліетнічністю – в оновленому барб’ячому племені стало набагато краще. Зрозуміло, що Барбі-барбі залишається білявкою із солодким личком. Але нехай – моє серце підкорили інші ляльки (включно і з одною білою білявкою, да – із панкуватою зачіскою).

Під катом – обличчя цих та деяких інших ляльок – це неповні три нові лінії – включно із деякими релізами, які зараховуються в актив наступного року (хоча там буде більше цікавого).

Продовжувати читання “Нові обличчя ігрових Барбі” →

Раптово з’ясувалося, що відколи я писала “маркові” огляди із жіночими образами, стаханівка Укрпошта випустила кілька цікавезних тематичних марок. Тому вирішила не орієнтуватися на якісь стандартні часові проміжки, а писати про марки, як назбирається.

От і назбиралися.

“Спонсором” цього запису є блок марок, присвячений роду Острозьких. Здається, авторам йшлося про Гальшку Іллівну – меценатку славетної академії та живу ілюстрацію до тези “От тільки не треба вважати, що принцесам в Середньовіччі круто жилося!”. Проте портрет вони позичили в її матері Беати Костелецької – теж цікавої долі жіночка була.

Отакої.

Також у програмі:

• марка, присвячена шахматисткам Анні та Марії Музичук.

• марка про пам’ятник Соломії Крушельницькій

Продовжувати читання “Жінки та марки. Позачерговий випуск” →

Лего-картинки з минулого поста були популярними, а ще мені дуже подобаються міні-фіги суто естетично, тож продовжуватиму тягати персонажок з нових серій.

А тут ще й вийшла нова – чотирнадцята – серія. До того ж тематична.

Отже дівчаток у нас тут знову 5 із 16 (і ще кілька – гендерно-нейтральних істоток), але вони прикольні.

Маємо цілком стереотипну Навіжену Відьму

Дуже милу Банши

Зомбі-чирлідерку

Жінку-тигрицю

та Володарку Павуків

Вампіряча естетика мені не близька. Стандарти американських жахастиків ніби також. Але Банши – вона вийшла класна )

Днями спіймала себе на думці, що дрібно-тематичних оглядів у цьому блозі має бути більше. Уррра! А також я геть занедбала свою колекцію. Тому вирішила поєднати приємне і корисне: писати про книжки та показувати своїх дівчаток, коли вони пасуватимуть до теми.

Відповідно, сьогодні у нас в програмі коротка розповідь про “піонерські” (в первісному сенсі слова) книжки, які здалися мені цікавими.

Дитину, що колись зростала на оповідках Майн Ріда романним фронтиром не злякати. Але з віком виявилося, що про повсякденні проблеми сетлерів читати веселіше. Чи то в мені камчатське дитинство не дограло, чи “Анжеліка в Новому Світі” колись справила незабутнє враження, але – маємо, що маємо. Тож сьогодні в програмі три книжки “про побут” і лише одна – “про пригоди”.

Коли йдеться про американську літературу, кажеш “Піонери” – і думаєш про Віллу Кейтер. Хоча якраз оцей роман я в неї не читала. Проте знайома із дотичною “Моєю Антонією“.

Не аж такі дикі простори Середнього Заходу, маленьке містечко, оточене фермами, хлопчина, що зростає у родичів і дружить із сусідськими дівчатами. Більшість люду там іммігранти, а найближча подружка малого Джима – богемка Антонія.

/Що цікаво: судячи за романом, наприкінці 19-початку 20 століття в Штатах чітко розділяли богемців та моравців. Ну, в тих випадках, коли взагалі про це думали. А ще в тексті є хрестоматійні Wild Russians та легенда про весільний почет, переслідуваний вовками/

“Моя Антонія” – така собі трохи відсторонена (через позицію оповідача) історія дорослішання дівчини у несприятливих умовах. Ніби й не трагедія-трагедія, але безперечно драма. Сумна й багато в чому гірка драма втрачених (а, вірніше, нереальних) можливостей. Проте дуже цікава якраз з соціально-побутової точки зору.

Інший, тематично близький роман, є сучаснішим, але розповідає про давніші часи. Це “Последний побег” Трейсі Шевальє.

Продовжувати читання “Книжки про піонерок. У хорошому сенсі цього слова” →

Я сама собі заборгувала купу постів, але за цей випадок справді соромно. Не діло залишати справу не закінченою, особливо, як я вже анонси вішала. Тому продовжую показувати цікаві картинки з українськими марками.

Якщо із зображенням реальних осіб ситуація передбачувано сумна, з етнографією – навпаки майже радісна, то із розділом “Різне” в Укрпошти буває по-різному (перепрошую за банальний каламбур).

Зі спортом все нічогенько. Жіночих фігур там чимало. І, що приємно, узагальнені спортсменки є не лише гімнастками чи фігуристками.

Продовжувати читання “Жіночі образи поміж українських марок. Частина 3: Спорт, мистецтво, всяке різне” →

Ми тільки-но додивилися третій (і, мабуть, останній) сезон про місс Фрайні Фішер, а ностальгія вже буяє. І набуває дивних форм. Я очікувано ковтаю слину, роздивляючись фешн-ляльок, одягнених в тодішньому стилі. А от що неочікувано, так це те, що найбільше мені сподобався, здавалося б, категорично _не_мій_ варіант. І формат не мій, і лінійка естетично не близька, але ж… Дивина та й годі!

Продовжувати читання “Буремні лялькові двадцяті” →