Останнім часом майже все моє читання складає фентезі, а ще комікси – переважно теж фентезійні. На те є свої причини (ключові слова: “замовили огляд”, “обнесла бібліотеку брата”, “відкрила для себе kindle unlim”), а ще є свої наслідки. Наприклад, я вкотре звернула увагу на те, як зі схожими мотивами працюють різні автори. А від уваги до тематичних добірок – пів кроки лишень.

Ідейною спонсоркою цієї добірки є “Академія Аматерасу” Наталії Матолінець – книжка про той самий університет, де свіженькі реінкарнації вчаться опановувати божественну силу, що згадувався в “Гессі“. Але про саму “Академію” ми дуже докладно поговоримо згодом – зокрема в офлайні, на київській презентації, а сьогодні – про інші книжки, де так чи інак згадується оця тема: “Як це – бути богами поряд з людьми або ж людьми поряд з богами”. А підемо шляхом від мінімального втручання до масштабної присутності.

Сумовита й чарівна (від слова “чари”) “Дівчинка, яка випила місяць” – це історія про багато що. Про магію та відповідальність за неї, про страх та маніпуляцію суспільної свідомістю, про сім’ю і її значення, а ще про те, як створити світ і майже забути про це. Келлі Барнгілл отримує від мене приз за найліричніше божество, про яке доводилося читати останніми роками. Це справді шикарний персонаж (минулого літа писала про цю книжку докладніше).

Боги начеб далеко, але. Але вони цілком можуть підігрувати своїм улюбленцям, або безпосередньо вставляти їм палиці в колеса. Одну з таких історій намалювала Ізабель Ґрінберг. В “Енциклопедії ранньої Землі” вона розповідає про прадавні часи й кохання дівчини й хлопця з різних полюсів, яким судилося, ні, не судилося, а ні, все ж таки судилося, правда ж? бути разом. Там все складно, бо богам іноді подобається погратися зі смертними на великій шахівниці. Північні (в сенсі народів Півночі, а не скандинавська нордика) легенди додаються.

Майже з таких самих позицій виступають боги в романтичному фентезі Анастасії Нікуліної. Світ “Завірюхи” – доволі молодий, і люди ще не забули, які саме боги ними опікуються і в який саме спосіб. От тільки не всі небожителі готові дотримуватися правил гри. Власне, окрім того сюжету, котрий про кохання, це ще й книжка про те, що буває зі світом, коли боги починають нехтувати своїми обов’язками.

А, може, краще б нехтували. Інша українська авторка – Дара Корній – написала книжку про те, що буває, коли божество фактично перетворюється на демона. Головна героїня “Місяцівни” Тереза начебто божеволіє, але все не так однозначно, як хотів би вірити її дідусь-психіатр. “Ментальний паразит” дівчини має цілком конкретну природу, а українська література – майже детектив, де оповідачка стає ненадійною через буквальну одержимість.

Та іноді можна обійтися і без безпосередньої одержимості. Хоча… Комікс Pretty Deadly, створений Келлі Сью ДеКоннік та Еммою Ріос – він не тільки про добряче так персоніфіковану смерть. Він ще й про інші сутності-персоніфікації природних чи сильно надприродних сил, які повсякчасно втручаються в життя “підопічних”. І не всі після того виживають. Проте чекати іншого від коміксу про Дикий Захід та Першу світову війну (про оцей окремо писала) було б, мабуть, дивно.

Про людей вже було багацько, тепер давайте більше про богів. Якщо ви вже читали “Академію Аматерасу” і вам недодали sex, drugs, rock-n-roll – не тільки сьогодні і для всіх бажаючих уже давно створили унікальну пропозицію з оцим усім. Раз на 90 років дванадцять богів перероджуються у людських тілах. The Wicked + The Divine розповідають, чим можуть займатися кілька всесильних підлітків у доволі дорослий (ага, кровяку завезли) спосіб.

Ну і нарешті одна з найулюбленіших моїх божественних історії. “Трилогія Спадку” свого часу зробила Нору Джемісін rising star американської фантастики, а подальші книжки цей статус закріпили й поглибили (зокрема пачкою галузевих нагород). Але я наразі читала в неї тільки оці твори – про богів, проклятих жити між людей, про богів, змушених підкорюватися смертним, про смертних,  в яких в то й чи інший спосіб проростає зерно божественності, про те, чим ця божественність є і чи варто за неї триматися. І хоча книжки ці доволі своєрідні, вони розповідають про направду цікавезний світ зі своїми законами та дуже яскравими традиціями. Дуже хотілося б побачити їх українською. Але ж хіба тільки їх!