Попередній рік обійшовся без дайджестів про навколоблогові новини, але 2021-й якось бадьоріше почався. Тож коротенько (окей, в одному випадку – не дуже) про всяке різне й один наполеонівський план.

По-перше, я незчулася, як Міфопоетичне товариство тишком-нишком таки визначилося з переможцями за 2020-й рік. В дорослій категорії перемогла Теодора Ґосс (її збірку ретелінгів я минулого року встигла прочитати), в дитячій Юн Ха Лі (а от “Драконову перлину” не читаю, бо вперто сподіваюся на український переклад). Вітаємо переможців, бо шортлисти були насичені.

З інших номінантів я вже читала The Ten Thousand Doors of January (великий пост так і не написала, а коротенько про книжку є в одному зі звітів про “Зоряно-смугастий челендж“) та The Haunting of Tram Car 015 (теж є мінівідгук). Та й поміж нечитаним є цікаві варіанти.

І до свіжіших новин. Черговий сеанс Vaenn’s на виїзді – це коли прекрасні люди з БараБуки попросили написати до восьмого березня щось таке про сильних героїнь українського фентезі. От взяла й написала.

Тизер:

“Сучасна література для юних читачів усе більше керується правилом «Дівчата можуть усе!». Книжкові героїні літають у космос та вигулюють песиків, щоб заробити кишенькові, очолюють революції та ведуть успішні блоги, втілюють найбільші й найменші мрії та сміливо (а часом – ні) опираються спробам нав’язати їм чуже бачення про правильне й неправильне. А чи не найбільше розмаїття сценаріїв читачам пропонує фентезі – книжкові світи, де буквально можливе все.

Сьогодні БараБука згадує про вісім героїнь таких книжок: від повістей для молодших підлітків і до товстезних романів, розрахованих на вже студентську молодь. Та перед кожною з цих героїнь постає свій неординарний виклик. І кожна його долає – хоча й дуже по-різному”.

Про всіх героїнь – читати тут.

А найсвіжіша новина – мені на день народження подарували піврічну передплату на БукБокс! Хіба ж не привід влаштувати атракціончик?

Відколи БукБокс ребренднулися в “книжковий нетфлікс”, я уважно придивлялася до асортименту їхніх книжок і вагалася, вагалася, вагалася. З одного боку – страшенно цікаво було спробувати. З іншого – наче ж дійсно пряма економія: і грошей, і вільного місця в шафах. З третього – я ж славлюся цундоку-звичками, в мене полиці під вагою нечитаних книжок ледь не падають, що ж з ними буде? Ну але коли вже подарували, то шляху назад точно нема. Тому найближчим часом планую перевірити:

• чи це взагалі робоча схема
• чи принцип “Вже ж гроші заплатили!” сприятиме активнішому читанню, чи навпаки, як то часто з передплатними сервісами буває, це перетвориться на “Ой, та встигну! Ой, не встигла…”.
• чи читатиму я щось, окрім букбоксівських книжок, чи купуватиму щось нове і як це взагалі на домашню бібліотеку вплине.

І що при цьому збираюся читати за передплатою:

• книжки з категорії “на один вечір” – коротенькі художні тексти, на які зазвичай дивишся й думаєш: “Але воно ж за один-два заходи прочитається, а потім на полиці стоятиме…”
• розважально-відпочивальне читання: детективи, чикліт, не-гостро-цікаві sf&f
• “одноразовий” пізнавальний нонфікшен
• дитячі та підліткові книжки, з якими цікаво познайомитися (ілюстрації хороші, концепція крута, варто глянути на перекладацькі рішення, бо сама з такою літературою часто працюю), але оскільки я – таки не цільова аудиторія, то потім зазвичай такі видання вдома не лишаю
• мальописи, в яких не впевнена, чи точно воно мені треба
• третина асортименту ArtHuss та інші книжки, на які я не заробляю
• і те цікаве англомовне, якого трохи в бібліотеці є

А і неслабий списочок вийшов! Ну й оскільки я зануда та контрол-фрик – то все рахуватиму. І десь раз на два місяці звітуватиму: як читається, чи не набридло, скільки грошей зекономилось, чи не плачуть рідні книжки – про таке всяке. Sounds like a plan, правда ж?