Нарешті мій дивний намір прочитати по книжці, де дія відбувається в кожному штаті США (й окрузі Колумбія – це вже сталося), дошкандибав до наступної позначки. На це пішло близько пів року (так, це я просто блогерка-равличок останнім часом) і далі… Далі буде ще повільніше, гадаю, бо більшість очевидних й поширених варіантів вже потрапили до скарбнички, а крім того я тут собі влаштувала “дієту” і дуже ретельно слідкую, аби відсоток американського читання більше в стратосферу не злітав. Енівей, сьогодні про ті п’ять штатів, котрі з’явилися на мапі нещодавно.

На мій подив, в сучасній американській жанровій літературі, штат Вашингтон – це ще не Нью-Йорк або Каліфорнія, але вже щось наближене. Принаймні, мені він в книжках торік траплявся знову й знову. Але першою такою книжкою, відколи я челендж започаткувала, був український переклад одного з романів Сари Джіо.

“Фіалки в березні” – це любовний роман, що заснув і побачив себе уві сні сімейною сагою. Від першого жанру книжка про особистісну кризу молодої письменниці, в котрої після успішного дебютного роману так і не виходить взятися за наступний, успадкувала граничну фабульність, неймовірну передбачуваність сюжетних поворотів та вкрай невиразно прописаних персонажів (дивовижно бідний, в поганому сенсі репортерський, стиль наразі залишимо на совісті дебютності). Від другого – традиційну для американської філґуд-прози “історичну” сюжетну лінію про загадкове зникнення молодої жінки, яку oh wait! щось пов’язує з головною героїнею. Таємниці виявляються не такими потаємними, як хотілося б, але один безсумнівний плюс в роману все ж таки є – авторка з превеликою любов’ю пише про природу й мешканців острова Бейнбридж. Й іноді навіть яскраво виходить – особливо, якщо поєднувати з переглядом Інстаграму української письменниці Олександри Орлової, котра також мешкає у Вашингтоні.

Далі майже безваріантно рухаємося на схід.

Основна дія Passing – класичного тексту “Гарлемського Ренесансу” відбувається у Нью-Йорку, але кілька визначних (в тому числі “видових”) епізодів – таки у рідному місті письменниці, Чикаго, що й дозволяє замалювати на мапі Іллінойс. На відміну від Quicksand – дебютного роману Нелли Ларсен – цей текст не є безпосередньо автобіографічним, але історія про двох афроамериканок, котрим колір шкіри дозволяв зійти (pass) за білих, і одна з того користалася оказіонально, а інша – радикально, є відголоссям характерних для кола спілкування Ларсен дискусій про складові ідентичності й пошук своїх людей. Для Ларсен, котра виросла в “білому” районі й кілька років прожила в Данії – рідній країні матері й вітчима, проблема з “вписатися/не вписатися” стояла доволі гостро, і ту героїню, яка вирішила вдавати із себе білу фултайм, вона змальовує… хай зі співчуттям, але доста різкувато.

Рушаємо далі, на черзі – Пенсильванія.

З Пенсильванією все просто – Лорі Галс Андерсон написала роман про руйнівну епідемію жовтої лихоманки, що спіткала Філадельфію у ХVІІІ столітті, а я цю книжку прочитала й вже писала докладніше.

Відмотаємо на мапі трохи назад і зупинимося на хвилинку в Небрасці.

Pumpkinheads – це дуже милий й дуже осінній графічний роман про межу між дитинством та дорослим життям, про готовність чи неготовність рухатися далі, а ще про – при принади сезонних фермерських парків розваг. Виявилося, що це такий небрасський… ну, не спеціалітет, проте поширена в тих краях штука. Трохи химерна, але, схоже, дуже атмосферна.

Останній на сьогодні штат – це теж Середній Захід. А якщо точніше – одне конкретне місто у штаті Огайо.

Цинциннаті, місто вільних людей, можна сміливо назвати одним з головних героїв “Коханої“. Для більшості персонажів Тоні Моррісон перебратися через річку Огайо, що відділяє рабовласницькі штати від умовної Півночі, – це мета всього життя. Мета такого масштабу, що в декого після втечі на волю життя певною мірою закінчується. Ні-ні, існування триває, але – ось вона, воля, а що з нею робити далі – взнали не всі. І якщо для молодших героїв Цинциннаті – це місто як місто, вони там просто живуть, то для декого зі старших – майже Лімб, крапля сірого бурштину, і розцвічують її герої, наскільки в кого сил стане.

Зима в Огайо особливо важка, якщо зголоднів за кольорами. Події розгорталися лише на небі, втім, марно було сподіватися, що небокрай Цинциннаті сповнить життя радощами.

Пост про перші п’ять штатів…

… та про штати з шостого по десятий.