Писати відгук на роботу сервісу, котрий припинив працювати у форматі “для фізиків” – сильно дивна ідея, але шож. По-перше, обіцяла. По-друге, БукБокс дійсно дуже прикрасив оці наші локдаун-будні. По-третє, завдяки йому я остаточно переконалася, що геть не всі книжки треба неодмінно мати в домі. Знати б ще, що далі з цим осяянням робити.
А тепер коротенько про цифри, книжки та висновки.
Шість з половиною тижнів користування сервісом це:
- 14 книжок – 3712 сторінок – вартістю 3224 гривень (якщо рахувати за базовими цінами на сайтах видавництв, без знижок). Тобто, так, це було вигідно.
А з цих книжок:
- 3 нехудожніх (наукпоп-артбук, збірка репортажів, збірка пізньовікторіанських есеїв) і 11 художніх
- з художніх майже все – дитяче й підліткове: а саме 8 книжок (хоча я маю обґрунтовані сумніви в “дитячості” Пулмана, але його дійсно чомусь позиціонують як мідлґрейд)
- і з цих восьми книжок три написала одна авторка – так, я спокусилась та трилогію “Зільбер” Керстін Ґір. Навіть виправдання маю – якраз бабраюся у великому й непростому (але шикарнючому) проєкті, поза роботою хотілося читати щось геть відпочинкове
- видали ці книжки 10 різних видавництв
- найтонша між ними – “Ми живемо на краю вулкана” Надійки Гербіш (Портал) – 56 сторінок. Найгрубіша – “Сім смертей Евелін Гардкасл” (Віват) – 512 сторінок, але припускаю, що якби “Чарівна дикунка” (Небо) не була б збільшеного формату, то виявилася б товстішою. І вона однозначно найважча фізично – 480 сторінок крейдованого паперу – це… А що вже там, це “Ксеня потягнула м’язи зап’ястка, коли вирішила підхопити книжечку з підвіконня однією рукою”
- найдешевша з прочитаних – “Дівчата за право вибору” (Жорж) – лише 8о грн. Чемпіон по грошах – таки Пулман, 430 грн.
А що із самим читанням? Як я і збиралася, на БукБоксі я обирала книжки за кількома критеріями:
- я не впевнена, що я є цільовою аудиторією, але глянути цікаво (майже все дитяче)
- я не впевнена, що мені сподобається, але (див. вище)
- я не впевнена, що це читання не на один раз (от, скажімо, Ґір чи Стюарт Тертон)
- я не впевнена, що готова віддавати за книжку такі гроші (випадок Пулмана та книжки Портала)
І більшість прочитаного загалом цим критеріям відповідало.
Чи хотілося мені залишити щось із книжок собі? (БукБокс дозволяв опцію викупу). Так, “Наші Інші” Олесі Яремчук – збірку репортажів про життя-буття представників національних меншин України. Прекрасна й болюча книжка, на яку я так і не спромоглася написати відгук, бо це було б надто особисто й надто… не про книжку. Чому я цього (тобто – собі не лишила) не зробила? Бо вирішила, що це неправильно. Знайти це видання вже непросто, і вилучати його з бібліотеки, де його може прочитати більше людей, ніж одненька жадібна жабка я – нє, ну це негарно. Але аж руки трусилися, чесно.
Чи хотіла б я купити щось з цих книжок якось додому? Можливо, “Дракона із шоколадним серцем” (сподіваюся, Віват видаватиме його продовження), можливо, Пулмана – бо це “так вже майже не пишуть, а дарма”. Але так, щоб кров з носу – то… ні, мабуть.
Що з прочитаного сподобалось найбільше: “Це Воргол“, “Чарівна дикунка“, “Дракон із шоколадним серцем“, “Дівчата за право вибору“, “Мугикай, якщо не знаєш слів” (порядок довільний).
Без чого я б точно обійшлася – без новел Каролін Ламарш та третього тому “Зільбер“.
Чи хотіла б я й далі користуватися подібним сервісом – так, безумовно. Але, боюся, комерційна складова подібних проєктів, коли йдеться про таких “хакерів” системи, як оце я (ну, тобто людей, які читають цілеспрямовано, багато й швидко) дуже сумнівна. Загалом, в деяких країнах за таким принципом: електронне замовлення, електронна черга на бестселери чи на гарячі новинки, поштова доставка – працюють державні чи муніципальні бібліотеки. В Україні це наразі уявити дуже складно: по-перше, фонди, по-друге, організація, по-третє – та у нас навіть із каталогами все не слава Богу. Ну, але приємно було пожити трішечки в світі, де це працює. Дякую вам, чудові люди з Book Box і удачі з корпоративними проєктами!
Бонус. На дещо з прочитаного я писала відгуки тут чи на ГудРідз. Ось посилання:
Vaenn's Bookblog 