Навколо-ірландські колекційні барбі, як на мій смак, одні з найбільш вдалих. Сама я, на жаль, маю лише одну таку – Принцесу Ірландії із багаторічної колекції початку 2000-х.

А хочеться мати майже усіх. Тому, на честь свята спробую підманити удачу. А раптом протягом наступного року котрась поповнить-таки колекцію?

Ірландські барбі бувають ще такі:

Продовжувати читання “До Дня Святого Патрика. Барбі з ірландським колоритом” →

Не минуло й три місяці, як я доотримувала подарунки на день народження. Оцей, мабуть, найочікуваніший (і не тому що запізнився). Два з гаком кіло щастя.

Моя лялькова колекція пішла у спіраль: із чого почалася – до того й повертається. Фан я чи не фан!
Пруфото

Сьогодні зрештою знайшла в собі сили зробити велике переселення народів. Оскільки наше зубожіння певні фінансові труднощі поки що не дозволяють зробити моїй колекції нормальну шафку-вітрину, довелося піти на напівміри.

Сувеніри поскладалися в коробки, посуд переїхав у тумбу, сервант втратив одну полицю і зараз все це виглядає отак:

тиць на фотки

Навіть з огляду на обставини не варто ігнорувати деякі традиції. Тож традиційно хвалюся найвизначнішими подарунками. Тим паче, їх, з огляду на ті ж такі обставини та складну родинну ситуацію, поки що мало )
Парам! Під катом – сабж. Пратчетомани, проходьте наперед :Р

Фраза: “Будь проклят тот день, когда я сел за баранку этого пылесоса!” – все точніше відбиває мої стосунки із нашим фотоапаратом.
Нє, те що він мильниця – було зрозуміло відпочатку. Потім у першій же відпустці з’ясувалося, що це ненажерлива мильниця, яка принципово не розуміє концепцію “Знімати можна й не лише під денне світло”.

Далі від подорожі до подорожі наші стосунки погіршувалися. Але остаточно їх зіпсувало моє хоббі. Кляте нєчто категорично відмовляється фотографувати ляльок – і пофіг, що там зі спалахом направду. Я вже була готова повірити у свою принципову криворукість, але ж зроблені нашвидкоруч фотки на Олін фотик виходять… Ну, не_добрі_, для цього в мене замало натхнення, але нормальні – цілком придатні для каталог-режиму. З нєчтом цього не досягти, сьогодні переконалася вкотре, перебираючи купку жахливо жовтого, яке воно вважає пристойним варіантом зйомки у штучному світлі.

А найсмішніше те, що цьому стидобиську пасує один із шопних фільтрів. Poster Edges ліг, майже як рідний.
тиць

Очікуючи на чергову барбі з принцесячої серії (дівчинка вже навіть у Києві, тепер лишень її забрати), продовжую систематизувати та описувати свою мікроколекцію. Відповідно до сабжу, цього разу фокус уваги на Годдесс. Це мій улюблений молд, настільки улюблений, що готова купити усіх (крім святкових та янголів – от хто естетично неблизький). Тож під катом одна принцеса, фаворитка Мєлкого та моя найкрасивіша лялька )
десь так

Их! Нещодавно я була підчитала двійко-трійко майстер-класів із фотографування ляльок та поринула у всесвітній сум.
Нє, ну до фанатизму справді серйозних ляльковласників мені далеко, але пункт: фотографувати зі спалахом неправильно, бо зникає “рельєф” нафіг – відправив мене у стан полного душевного опустошения (с)
Бо наша мильничка в домі без спалаху гратися не хоче.
Але кого б це зупинило, коли в колекції є незадіяні оновлення!

Тож сьогодні, скориставшися залишками сонця, внутрішніми налаштуваннями фотику, в’юверівською корекцією кольорів та тією самою матір’ю (найважливіший компонент, я й не сумнівалася)
зробила хоча б це

Як я вже днями згадувала, моїй малій колекції виповнився рочок. Якраз під річницю санти поклали мені під ялинку одразу дві ляльки – як за кольорами обирали )))

Отже, разом з цими їх у мене тепер
тиць на недолуге групове фото

ранок, сонце, Різдво

усіх хто святкує – зі Святом!

у нас вчора був розкішна Святвечеря, а сьогодні розкішні подарунки та друзі, що ще прийдуть гратися в Цивілізацію. нарешті. й року не минулося )
але я власне про подарунки
бо перебуваю в стані НуНеМожуНеПоділитися!
бо на мене під ялинкою чекав такий сабж, такий сабж, що й уявити неможливо
справжня мрія. ні, не зовсім мрія, адже цю штуку я навіть боялася хотіти – не вірила, що колись триматиму у руках. і не вірила так років з 13-14 – відтоді як випадково побачила фотку Оцього в якомусь журналі.
що за Оце?
власне, ось:

але це не просто Барбі. і не зовсім Барбі
чому?